д) Церква Зачаття св. Йоана Христителя на Черганівці (Чегринівці). Барвисту леґенду про історію побудови цієї церкви розказав Станислав Вінценц у своєму знаменитому творі "На високій полонині" (1936 р.). Починається оповідь "із села Дідушкова Річка, що зветься також Красноїля… Росла там колись над Черемошем дуже велика гарна ялиця. 1757 року […] збудували з неї церківцю, з її грубого відземка зробили вівтар. Від тієї ялиці назвали парохію та село – Красноїля, себто "гарна ялиця". Ще перед сто тридцятьма роками та церківця там стояла; пізніше перенесли її на нове місце, зване Дубове, розташоване вгорі Дідушкової Річки, ближче до Голов. Там також звели, 1821 року, нову велику церкву, яка існує й досі. А стареньку церківцю[…] якби хтось хотів побачити, то мав би вирушити до Чегринівки. Саме там, при дорозі з Косова до Кут, стоїть вона напівзотліла, але все ще гарна; на пляжі утворює хрест із короткими раменами, обліплена дошками та причілками. Над критим ґанком виднієтся напис – частково латиною, частково староцерковною мовою, - що мовляв, для потреб громади перенесено цю церкву 1821 року з Красноїлі."

Оскільки книжка " На високій полонині," як зазначено в доданку до неї, "базується головно на студіях[…] , і навіть найбільш прудкокрила фантазія автора ніколи не є довільною ", то, очевидно дана леґенда має під собою реальні факти, про котрі однак наразі не виявлено прямих документальних свідчень. !!! Vincenz S/ Na Wysokiej Potoninie. Obrazy, dumy i gawedy z Wierchowiny Huculskiej. Warszawa 1936.Зокрема, не має підтверджень дата перенесення, яку подано в леґенді – 1821 рік. Так, згідно із шематизмом на 1832 р. церква в Чернівці у той час іще відсутня Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanаe Graeco Catholicae Leopoliensis. Leopoli 1832, s. 131. , натомість шематизм на 1887 р. датує її будівництво 1842 роком Шематизмъ…1887, с. 125.. Іван Сеньків про факт перенесення зазначає так:"церкву продано й перенесено до Черганівки, а 1840 року побудовано нову церкву в Красноїлі" Сеньків І. Цит. пр., с. 31-32..

Поряд з черганівською церквою є також мурована дзвіниця у формі воріт.

е)Церква Різдва Пречистої Діви Марії на Волійці. Цю маленьку церкву (каплицю) було збудовано перед самою війною, оскільки проект на неї виготовили щойно 1936 року.

При радянській владі церква стояла без догляду і тому почала щораз більше руйнуватися. Перейнявшись проблемою збереження пам’ятки. Розташованої в дуже гарній гірській місцевості, дружина художника Євгена Сагайдачного Зоя звернулась до Ігоря Тешпейка, щоб він допоміг їй написати клопотання в райком компартії щодо реставрації церковного будинку. Попри те, що в ті часи здійснювалися масові атеїстичні заходи на знищення церков, місцеве керівництво, на диво, дозволило поремонтувати церківку; і було перекрито дак та виконано інші необхідні роботи Девдюк Т. Евген Сагайдачний (1886-1961). „Гуцулія” Р. ХХХІ: 1999/2000, ч. 123-124-125-126, с. 15..

9.Природолікувальний заклад Аполінарія Тарнавського.

Цей пам’ятковий комплекс площею 12 –га містить ся в с. Смодному, 2км від центру Косова. Заснував заклад у 1891 р. лікар Аполінарій Тарновський (1851 – 1943). Насамперед було закладено парк і сад. Поступово сюди з різних кінців світу перевезли понад 150 видів дерев ,кущів, витких і лазячих рослин. Зелені масиви розміщували таким чином, щоб, з одного боку, їхня декоративність і незвичайність добре проглядались на фоні карпатських краєвидів, а з іншого – щоб за допомогою різних варіянтів одного й того ж виду рослини, які різняться між собою формою чи кольором, якомога ширше розкрити нескінчене багатство палітри садово – паркового мистецтва Пелипейко И, Пацюк Я. Цит. пр., с. 81; Терлецький В., Фодор С., Гладун Я. Ботанічні скарбниці Карпат. Ужгород 1985, с. 69-72..

Затишними алейками парку можна було потрапити до ориґінальних дерев’яних альтанок, іскристого водограю, а також на майданчики для соняшних і повітряних купелів та товариських ігор. У парку було розміщено кільканадцять дерев’яних вілій ("Головна , "Колиба" та ін. ), в яких могло одночасно влаштуватися сто осіб. Тут також були купальня, малий костел (каплиця ), гімнастична заля Lewicki S., Orlowicz M., Praschil T. Przewodnik po zdojowiskach i miejscowosciach klimatycznych Galicyi. Lwow 1912, s. 74, 47.. Будівлі були переважно двоповерхові; вони мали вишуканий вигляд завдяки дахам з різноманітними причілками, даховими вікнами й вежами та в наслідок широкого застосування ґанків, веранд, ґалерій і бальконів зі своєрідними поруччями та аркадами. Всі дерев’яні споруди будували згідно з проєктами майстри – гуцули із сусідніх гірських сіл.

У закладі Тарнавського лікували майже всі хронічні недуги, особливо спричинені незадовільним обміном речовин. Замість аптечних препаратів, електротерапії й т. п. Застосовували природні ліки – повітря, сонце, воду, рух, дієту; саме тому лічницю називали природо – або водолікувальним закладом, а також гігієнічною лічницею. Під гігієною розумілися насамперед – гігієна харчування (дієта веґетаріянська, овочева, у виняткових випадках м’ясна, частіше змішана) і гігієна дихання чистим підгірським, багатим на озон, повітрям (лікувально – дихальна гімнастика, соняшні та повітряні купелі, спання при відчинених вікнах, фізична праця); крім того, застосовувалися м’які водолікувальні процедури (зокрема парові та сухі лазні, звичайні та хвилясті ванни, натирання, завивання в коци) Ibid., s. 3, 74, 47; Kuczewski A. Klimatyczno-sanatoryjne leczenie gruzlicy. „Kuryer literacko-naukowy” R. III, № 26, s. IV, VI..