Храм складається з головного залу (Чончжон), залу вічного світу і спокою (Енненчжон) і ряду допоміжних будівель.

До залу Чончжон був прибудований монастир, що зробило його одним із найдовших споруджень в Азії. Тут зберігаються поминальні дощечки прославлених королів і королев Чи династії. На сьогоднішній день у 19 кімнатах храму зберігаються поминальні дощечки 19 королів і 30 королев.

Чонме Чере, ритуальна церемонія шанування предків, по своїй значимості вважалася ледве чи не найважливішою державною справою в епоху Чосон. Церемонія проводилася п'ять разів у рік. А якщо в державі відбувалися які-небудь значні події, церемонії проводилися частіше, щоб сповістити предків про їх. Роль священика, що керував церемонією, виконував сам король, що, відповідно до легенди, в атмосфері загальної серйозності і строгості, відпускав уклони і надпивав ковток лікеру перед входом у кожну з кімнат.

Кожна подібна церемонія супроводжувалася ритуальною музикою Ботхепхен чи Чондеоп. Оркестровий ансамбль складався зі струнних інструментів, запозичених з Китаю й інструментів власного виробництва: ударних і духових, у тому числі, дзвін "пхенчжон", кам'яний дзвін "пхенъен", китайську сопілку з вісьма отворами "данпхири", смичкову цитру "ачжэн" і сопілка "дигим". Ці церемонії донині зберегли точний образ музичних процесій королівського двору раннього періоду Чи династії. Глава клану королівської Чи династії з Енчжу дотепер щорічно бере участь у ритуальних обрядах, проведених при дворі в першу неділю травня.

Храм Чонме був побудований у 1394 році, коли столиця перемістилася з Гесона в Ханъян (стара назва Сеула), однак він був спалений до підстави під час японського вторгнення в 1592 році. Реконструкція храму була запланована на 1604 рік, і в 1608 році, у перший рік правління короля Гванхегуна (1608-1623), храм був цілком відновлений.

Одна із самих рідких церемонією в усьому світі - Чонме Чере (ритуал шанування предків) - виконується і сьогодні з дотриманням усіх формальностей 500-літньої давнини. Кожна деталь церемонії жертвоприносини чи надпивання напою з чаші залишилася в первозданному стані, і кожне покоління королівських нащадків у визначений час одягається в стародавні костюми у відповідність із займаним рангом, виконуючи традиційний обряд. /13/

Місто Генчжу і його околиці випробували у своєму історичному розвитку як період розквіту, так і період зів'янення древнього королівства Силла (57 м д.н.е. - 935 н.е.). У центрі міста і його пригородів збереглися гробниці королів і пам'ятники буддійської мистецтва, у яких відбилася культура ніколи могутнього королівства.

Історичні місця Гінчжу

Історичні місця Гінчжу, і, зокрема, гора Намсан, таять у собі безліч культурних цінностей. Тут сконцентровані збори найбільших прикладів буддійського мистецтва у формі скульптур, рельєфних зображень, пагод, палаців і храмів, створених у період з 7 по 10 століття.
Зона гори Намсан (історичний пам'ятник № 311)
У часи раннього періоду королівства Силла, ще до прийняття буддизму, гора Намсан у Гінчжу шанувалася як одна з п'яти священних гір. З поширенням буддизму вона стала символом Сумеру, небесною горою земного буддизму.
Зона Вольсон

Тут можна побачити руїни палацу Вольсон (палацу півмісяця), а також багато інших храмів і фортець. Крім того, Хваннёнса (храм Жовтого Дракона), королівські гробниці, древні колодязі і мости - усі можна знайти в цих місцях. Спокійний ліс Герим повідає відвідувачам легенди, що інтригують, про прабатьків клану Кім з Генчжу - родини, що тримала бразды правління протягом всього існування королівства Силла. Древня астрономічна обсерваторія Чхомсонде - один з унікальних пам'ятників Азії, теж знаходиться тут.

Зона Хваненса

Храми Хваннёнса і Бунхванса демонструють могутність древніх храмів Кореї.
Зона Сансон (міцність)

Гірська міцність Мёнхваль була побудована в четвертому столітті з використанням передових будівельних технологій, що пізніше були експортовані в Японію. /15/

2.3. Театри та Музей Кореї

У Кореї існує безліч культурно - просвітницьких установ усіляких рівнів і категорій. Вони дають реальне представлення про досягнення корейського народу в області культури та мистецтва у минулому і сьогоденні, розповідають про традиції і сучасні напрямки і стилях. Масштаби їх коливаються від великих музеїв, що відповідають найвищим світовим стандартам, до маленьких театрів не більше ніж на 200 місць. Така розмаїтість дозволяє задовольняти духовні запити і смаки самих різних груп і шарів населення.

Вісім музеїв перебувають у віданні центрального уряду, що їх фінансує. Два з них розташовуються в — це Національний музей Кореї і Національний музей народної творчості. Шість інших розмістилися у великих містах, ряд з який у минулому були столицями древніх королівств.

Крім національних і державних музеїв, а також музеїв при у Кореї існує більш десятка музеїв, створених приватними особами, релігійними організаціями чи торгово-промисловими фірмами. У більшості приватних музеїв виставлені колекції історичних цінностей, що їхні власники, як правило, збирали усе своє життя. Тут експонуються добутки народних майстрів, книги, предмети культури, меблі, вишивка, .

У Кореї знаходиться біля десятка універсальних театрів. Найбільший з них розташовується в Культурному центрі ім. Сечжона в . На території цього центра сценічного мистецтва, що відкрився в 1978 р., розташовуються Симфонічний оркестр сеульской філармонії, Сеульский міський оркестр традиційної музики, Сеульская муніципальна танцювальна трупа, Сеульский муніципальний хор і Сеульский муніципальний юнацький хор. Головна глядачевий зала центра вміщає чотири тисячі глядачів, а його орган є одним із кращих у світі. Не менш різноманітні виконавські колективи розміщаються й у стінах Національного театру, що знаходиться у