зі своєї сторони стимулює значні зусилля по захисту й охороні природних ресурсів. У наступні 10 років ринок заповниться новими, більш "м'якими" видами туристських продуктів, а саме екотуризмом, націленим на дослідження навколишнього середовища, особливо флори і фауни в заповідних районах. Однак розвиток цього виду продукту може обмежитися по двох причинах. По-перше, продукт не зможе завоювати занадто великий сегмент ринку, тому що він стане занадто дорогим і елітним. По-друге, може виникнути проблема, коли продукт екотуризму стане процвітаючим і велике число туристів зможе зруйнувати екосистему.
Освіта і підготовка кадрів. Освіта і підготовка кадрів у майбутньому туризму займуть більш важливе місце хоча б тому, що туризм є і стає усе більш високотехнологічною, дуже контактною сферою, у якій кадри повинні бути добре освічені, комунікабельні, професійно підготовлені, повинні володіти декількома мовами і добре уявляти собі природу туризму. Застосовувані раніше політика і практика стосовно трудових ресурсів базувалися на підходах управління кадрами, що уже виходять з моди. У туристський сектор проникають ідеї, підходи, пріоритети управлінської діяльності, розроблені в інших секторах економіки, наприклад, такі, як регулярна оцінка, ефективні методи комунікації й ін.
Таким чином, можна зробити висновок, що Україна має величезний туристичний потенціал і, від того, наскільки зуміє країна скористатися своїми природними перевагами будуть залежати не тільки перспективи розвитку туристичної галузі, а й такі, на перший погляд далекі від туризму речі, як забезпечення робочими місцями населення та наповнення бюджетів усіх рівнів.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕГАПОЛІСІВ
2.1 Оцінка основних економічних показників господарської діяльності м.Києва
Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи. Для м.Києва та всього столичного регіону важливою складовою у рушійному потенціалі є фактор столичності. Загальновідомо, що в столицях зосереджується не тільки управлінські функції, а і економічне виробництво, яке характеризується більш прогресивною структурою та новітніми технологіями, інтелектуальним потенціалом, потужною соціальною інфраструктурою, вплив якої виходить за межі столиці, стікаються фінансові потоки. Внаслідок цього, місто-столиця при однакових передумовах розвитку випереджує інші міста. Щоб підтвердити сказане проведемо аналіз основних економічних показників господарської діяльності м. Києва (дані для аналізу обмежуються вереснем 2003 р., так як на сьогоднішній день ще не має узагальнених статистичних даних за більш пізній період).
У вересні 2003 р. промислові підприємства міста виготовили продукції на 1042 млн.грн. (у діючих оптових цінах), а за дев'ять місяців - на 8498 млн.грн. Відносно серпня обсяг продукції зріс на 11,4%, а до січня - вересня 2002р. - на 10,8 відсотка [24].
Підвищення випуску продукції у вересні проти серпня відбулося за всіма видами промислової діяльності, крім харчової промисловості, де обсяг виробництва зменшився на 1,0% [24]. Найбільше зростання продукції спостерігалося в хімічній промисловості - на 42,5%. Це відбулося за рахунок хіміко-фармацевтичних підприємств, які після планових ремонтів у вересні поновили випуск продукції. На 26,5% більше, ніж у серпні, виготовлено продукції підприємствами металургії та оброблення металу, на 24,3% - підприємствами легкої промисловості. У виробництві деревини і виробів з неї вересневий обсяг продукції перевищував серпневий на 1,9%, в целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості і видавничій справі - на 3,4%, в машинобудуванні - на 11,7% тощо [24].
Загалом 34,5% підприємств зменшили випуск продукції у вересні відносно серпня. Не працювали зовсім 1,2% підприємств. У таблиці 2.1 наведено дані за основними видами промислової діяльності у місті.
Таблиця 2.1
Приріст продукції по основних видах промислової діяльності* |
% до відповідного періоду 2002р
Промисловість | 10,8%
Добувна промисловість | -20,3%
~ видобування неенергетичних матеріалів | -20,3
Обробна промисловість | 10,7%
~ харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів | 8,6%
~ | -5,7%
- текстильна промисловість та пошиття одягу | -9,0%
- виробництво шкіри та шкіряного взуття | -0,8%
~ виробництво деревини та виробів з деревини | 28,7%
~ целюлозно-паперова помисловість видавнича справа | 33,5%
~ хімічна і нафтохімічна промисловість | 15,5%
- хімічне виробництво | 14,6%
- виробництво гумових та пластмассових виробів | 17,8%
~ виробництво неметалевих мінеральних виробів | 24,7%
~ металургія та оброблення металу ; | 16,1%
~ машинобудування | -6,3%
- виробництво машин та устаткування | 0,0%
- виробництво електричного та електронного устаткування | 15,2%
- виробництво транспортного устаткування | -18,5%
Виробництво та розподілення електроєнергії, газу, тепла, води | 10,5%
*Джерело: Держкомстат України
За підсумками січня-вересня 2003р. промисловість міста продовжувала нарощувати виробництво продукції. Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2002р.. Найвищі показники мають підприємства целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості - 33,5% приросту продукції; у виробництві деревини та виробів з неї він складає 28,7%, у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 24,7%, в металургії і обробленні металу - 16,1%, в хімічній і нафтохімічній промисловості - 15,5 відсотка [24].
Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 18,7% промислового виробництва міста. В машинобудуванні рівень зниження випуску продукції складає 6,3%, в легкій промисловості - 5,7%, у видобуванні неенергетичних матеріалів - 20,3 відсотка [24].
Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2002р.. По окремих їх видах спостерігається тенденція до підвищення темпів зростання випуску продукції. Так, в хімічній і нафтохімічній промисловості у 1-му кварталі було отримано 10,4% приросту продукції, а у І-півріччі - 13,3%; в целюлозно-паперовій і поліграфічній промисловості, відповідно, 19,2% і 25,4%; в харчовій промисловості - 4,6% і 8,4%; у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 12,6% і 16,5%; у виробництві деревини та виробів з неї - 14,2% і 19,7%. З природних причин уповільнились темпи нарощування продукції у виробництві та розподіленні електроенергії - з 112,3% до