ПЛАН

1. Охарактеризуйте найбільш перспективні регіони України для розвитку етнографічного туризму

Етнографічний туризм один з видів спеціалізованого туризму, що відноситься до екотуризму – форми подорожі, сприятливої для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Етнотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною і культурною свідомістю.

Україна володіє значними природними ресурсами для розвитку туризму та відпочинку, має чимало цікавих культурно-історичних пам'яток.

Найсприятливіші умови для розвитку етнографічного туризму мають Карпат. Велика кількість історичних, етнографічних та інших пам'яток створюють чудові умови для відпочинку.

Перетворення Карпат на великий рекреаційно-туристичний та спортивний комп-лекс має включати; реконструкцію існуючих і будівництво нових санаторно-курортних комплексів, лікарень, баз відпочинку і спортивних споруд у відповідності з сучасни ми досягненнями НТП; освоєння ще не використаних рекреаційних, бальнеологічних та інших природних умов і ресурсів для рекреації, поєднання її розвитку з природі ними, історичними та етнографічними пам'ятками цього краю.

У Закарпатті та Прикарпатті перспек-тивним є використання природно-ландшафтних та історико-культурних особливостей цього регіону. Виходячи з сказаного в основу планування розвитку рекреаційно-оз-доровчого комплексу має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рек-реації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища, на найбільш ра-ціональному використанні територіальних поєднань природних умов, ресурсів, істо-ричних і архітектурних пам'яток. У перспективі можуть бути створені природно-істо-рико-етнографічні рекреаційно-туристичні комплекси «Гуцульщина», «Бойківщина», «Лемківщина», «Закарпаття», «Буковина» та ін. У цих районах ми маємо унікальне по-єднання неповторних ландшафтів, історичних і етнографічних пам'яток, а також па-м'яток природи, культури, побуту населення. При їх проектуванні мають бути відоб-ражені історичні особливості розвитку різних етнічних груп, а також міжетнічні зв'язки українців, поляків, чехів, словаків, угорців, румунів, які протягом багатьох століть спільно проживають у Карпатах, і, звичайно, їх культура та побут. Насамперед, заслуговує на увагу створення природно-історико-етнографічного комплексу “Бойківщина", територія якого окреслюється берегами річки Лімниця на сході, верхів'ям Сану—на заході, північною межею передгір'я Карпат—південніше Дністра та По-лонинським хребтом—між верхів'ями річок Уж і Тересва на Закарпатті. Загальна площа району сягає 119,3 тис. га; з неї територія, вкрита лісами, складає майже 50 %, сільгоспугіддя — 34,5 %, територія населених пунктів — 1,7 % (із загальною їх кількістю — 57). Тут с більш як 20 джерел мінеральних вод, в основному — типу «Нафтуся». Їх і понині ще недостатньо досліджено, і вони дуже мало використовуються. Ра-йон багатий на пам'ятки матеріальної культури: тут взято на облік 23 унікальні куль-тові споруди, побудовані в XVII—XVIII століттях. Природно-заповідний фонд району включає державні ландшафтні заповідники: Розлуч (512 га), Либохорівський (2075 га), пам'ятки природи — «Гора Пікуй» (71 га), «Скеля Ступенева» (0,6 га), «Криниця Довбуша» (0,2 га), державні заповідні урочища — «Сянки» (23 га) і «Ялина» (6,3 га). Поб-лизу села Вовче бере свій початок річка Дністер. Будівництво у цьому районі сана-торіїв, лікарень, пансіонатів-дворів, виконаних з дерева у традиційно бойківському архітектурному стилі, спортивних комплексів, кемпінгів сприятиме визначенню нових туристських маршрутів та їх поєднанню в єдиному курортно-туристичному комплексі, розрахованому на повне залучення до цього процесу місцевих природних умов, різ-номанітних мінеральних вод, лікарських рослин та ягід.

Іншим великим етнографічним комплексом Карпат має стати Гуцульщина. Неповторної краси гірські краєвиди, унікальні пам'ятки природи, заповідники, заказники (Горгани, печери Довбуша поблизу с. Космач, Спорагора, де знайдено джерела залізистої води, та багато інших), своєрідна архітектура і побут гуцулів, розвиток кустарних промислів, виробництво різноманітних високохудожніх виробів та побутових речей, .унікальних сувенірів, найстародавніші пам'ятки матеріальної культури створюють найкраще у світі середовище для туризму. У цьому відношенні Гуцульщина може конкурувати навіть з Австрійськими Альпами, Польськими Татрами, Італійськими Апеннінами та іншими. Цілюще повітря, велика кількість лікарських рослин, грибів і ягід, сприятливі умови для розвитку бджільництва створюють можливості для будівництва санаторно-курортних комплексів.

В Карпатах пропонувалось ство-рення туристсько-етнографічного центру в районі Турки, селищ ма-лих приватних котеджів для ту-ристів у Путилі, на кордоні Львівської області з Польщею то-що. Модель нового типу малих по-селень для прийому туристів пере-дбачає формування в їх межах та-ких функціональних зон, як "тури-стсько-рекреаційна" (переважно для приватних мініготелей), "біфункціонального житла" (для господарів і туристів) та "садибної забудови" (для сільських жителів, обслуговуючого персоналу).

У зонах "біфункціонального жит-ла", як свідчить зарубіжний досвід, доцільно здійснювати будівництво одно-двоповерхових житлових бу-динків на дві-три сім'ї відпочиваю-чих, будинків з присадибними ділянками (без тваринницького господарства), блокованих бу-динків, які об'єднуються у групи з трьох-п'яти будівель, мають спільне подвір'я та "мікросередовище для відпочинку" з належним благоустроєм. Туристсько-рекре-аційна зона такого селища фор-мується дво-чотириповерховими будинками з "апартаментами" (квартирами) для туристів, міні-го-телями та закладами обслугову-вання (кав'ярні, спортивні споруди тощо).

Неможливо не підкреслити значення міста Львів для подальшого розвитку етнографічного туризму на Україні.

Причорноморсько-Азовське узбережжя і Крим мають прекрасні етнографічні ресурси для масового відпочинку та оздоровлення. Велика кількість сонячного тепла та світла, мінерально-сольовий склад морської води, її температурний режим, чудові пляжі створюють сприятливі умови для розвитку санаторно-курортного господарства. Треба сказати, що фактично воно вже сформувалося: тут налічується понад 800 санаторіїв, будинків відпочинку і туристичних баз, майже 400 з них — у Криму. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Одеса, Ялта, Алушта, Алупка,