Законодавство не передбачає спеціальних санітарних вимог до персоналу, який залучається до діяльності по сільському туризму. Але відпочиваючі мають право вимагати від осіб, які виконують роботи по заміні постільної білизни та по приготуванню страв, медичну довідку про стан здоров'я.

Вимоги нормативних документів, які регулюють умови громадського харчування до умов сільського туризму не застосовуються. Вони не стосуються продуктів споживання, які виготовляються, зберігаються і споживаються виключно у власному домашньому господарстві для задоволення власних потреб. В зв'язку з тим, що ці продукти споживаються не тільки господарями, у стадії підготовки знаходиться спеціальний нормативний акт стосовно встановлення мінімальних правил харчування відпочиваючих в агросадибах.

До будівництва та експлуатації будинків та інших споруд, які використовуються для прийому відпочиваючих застосовуються загальні протипожежні правила, які стосуються пожежної безпеки житлових будинків та інших відповідних споруд.

Національна українська кухня, може бути використана, як база для харчування туристів, тому що блюда української кухні здобули собі заслужену славу не тільки дома, але й за кордоном. Різні борошняні вироби (пампушки, галушки, вареники, коржі й ін.), вироби і блюда з м'ясних (українські ковбаси, холодні закуски, дичина, птах і т.д.), рослинних і молочних продуктів (ряжанка, сирники), усілякі напої з фруктів і меду користуються широкою популярністю. Але особливо любимо в багатьох країнах і відомий на увесь світ знаменитий український борщ. Борщ готується зі свіжих овочів: капусти, буряка, помідорів ін., заправляється товченим салом з часником і петрушкою. Сполучення цих продуктів додає борщеві дивний аромат і смак. Українських борщів нараховується до 30 видів (полтавський, чернігівський, київський, волинський, львівський і ін.).

Широко поширені і різні каші, вареники з начинкою із сиру, картоплі, тушкованої капусти, а влітку - з ягід. Не менш популярні такі блюда, як тушковане м'ясо з картоплею - печеня (печеня), українські битки, шпиговані часником і салом, буженина тушкована з капустою і салом, крученики й ін. Значне місце в українській національній кулінарії здавна займають блюда з риби: карась, запечений у сметані; рибні крученики; короп, фарширований грибами і гречаною кашею; короп тушкований з цибулею або в сметані; судак, запечений із грибами і раками, і т.д. Масове харчування, готельне господарство і туризм в умовах ринкових відносин. – К., Знання. 1997, С. 215.

3. Проблеми та перспективи подальшого розвитку сільського зеленого туризму в Україні

В Україні ініціатором впровадження сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створено успішно функціонують осередки сільського туризму у ряді областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні. Завдяки активній співпраці осередків сільського туризму з місцевими органами влади та міжнародними фундаціями, вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Львівщина), проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв'язки з агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії й Франції та широко використовує досвід цих країн. Васильєв В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 1999. - №2. - С. 30-31

Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів:

тренинги та послуги для приватного сектора,

підтримка інформаційної продукції та дистрибуція,

презентація виставок і шоу,

організація семінарів для певної частини індустрії,

розвиток та менеджмент системи резервування місць,

надання грантів, кредитів або інших фінансових стимулів для розвитку галузі.

Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, і ці організації не використовують або мало використовують маркетингові підходи через такі причини:

Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв'язку з видатками на маркетинг;

На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій об'єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цього робити;

У нашій країні залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, так і самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно.

На сьогодні досі залишаються невирішеними питання із впровадження системи підготовки профільних фахівців, навчання і перекваліфікації сільських господарів, незайнятого сільського населення. В Україні не працює жодна стала група тренерів, яка б на постійній основі здійснювала профільне повне консультування, супровід та навчання зацікавлених осіб. Відповідно не створено й жодного постійно діючого інформаційно-тренінгового центру, до якого міг би звернутися пересічний селянин і отримати всю необхідну інформацію. Натомість, зараз в Україні маємо значну кількість господарів, які працюють, не маючи спеціальних навичок, як вони самі кажуть, "інтуїтивно", а також кілька професійних тренерів. Фельдман В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 2003. - №2. - С. 4-7

Виходячи з вищенаведеного, варто зазначити, що для забезпечення належної якості послуг, які надаються сільськими господарями, на сьогодні особливо гостро постала проблема створення групи