Господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби вони мали зручний зв'язок із входом до будинку, а при наявності двох входів – з господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи.

Сміттєзбірники, місця для компосту та ін. слід розміщувати якомога далі від будівель і колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку.

Доріжки та під'їзди. Коли садибу розплановано, приступають до обладнання доріжок. На піщаному ґрунті можна обмежитися лише профілюванням доріжок і утрамбуванням їх поверхні. Якщо грунт глинистий, необхідно зробити доріжки із щебеню, гравію, шлаку, піску. Доріжки також роблять з бетону або місцевого каменю. Поверхня доріжки має бути рівною і не слизькою.

Зелені насадження. У садибах це один із засобів їх художнього оформлення. Вони поліпшують мікроклімат садиби, захищаючи від сонячного перегріву, пилу, шуму.

Оформлення жилих будинків кольоровою штукатуркою, рельєфним оформленням, ажурними переплетеннями засклених веранд доповнюються зеленими чагарниками та квітами.

Вибираючи рослини для озеленення ділянки, варто враховувати їх висоту, форму, колір, період цвітіння, морозостійкість, сонцевитривалість. При квітковому оформленні садиб рослини можна підбирати таким чином, щоб на ділянці з ранньої весни до пізньої осені було забезпечено змінність їх цвітіння.

Квіти можна вирощувати як у відкритому ґрунті, так і в горщиках. Горщики розміщують коло будинку, на сходах, на терасі, в садку і т.д.

Одним з варіантів доповнення виразності в забудові є створення тіньових навісів (із застосуванням багаторічних витких рослин), які можуть використовуватись як їдальні або ігрові майданчики тощо.

Дитячий майданчик. Він має бути видимим з вікон будинку. Його основу становить дерев'яна конструкція, що складається з гірки, гойдалки, драбин і канатів для лазіння.

Все це має бути встановлено на безпечній поверхні, що амортизує під час падіння (наприклад, на траві чи піску).

Літня душова. Для зручності гостей в межах садиби можна спорудити літні душові, воду в яких нагрівають за рахунок сонячної енергії. Влаштування такої душової просте й доступне кожному господарю. На садибі душову слід розміщувати ближче до саду, але на відстані не менше 15 м від колодязя. При цьому слід враховувати рельєф ділянки. Двері в душовій влаштовують з боку ділянки, а не з вулиці. Привабливим об'єктом для гостей в межах садиби є лазня.

Літня кухня. В межах житлової зони садиби в окремому приміщенні доцільно влаштувати літню кухню, яка може мати подвійне функціональне призначення, а саме ще пральні й лазні. Літня кухня може бути зблокована з іншими господарськими приміщеннями – коморою, погребом, повіткою тощо.

Літню кухню облаштовують газовою плиткою, або піччю на твердому паливі, сушильними шафами (для фруктів, грибів), вішаками для сушіння одягу, а також необхідними інструментами для проведення консервування.

Освітлення входу до будинку. Освітлення є важливою складовою системи безпеки садиби. Сучасні лампи завдяки індикаторам включаються і виключаються самі. Лампи бувають такими, що кріпляться до стіни, до стелі або окремо стоячі. Є лампи для освітлення номеру будинку, які реагують на присутність людини і починають світити більш яскраво. Цікавою думкою є використання ламп, вбудованих в стіну, вмонтованих низько для освітлення сходів. Можна також змонтувати освітлення в поверхні під'їздної доріжки або стежки.

Дашок над вхідними дверима. Він повинен пасувати до фасаду і в той же час оберігати від дощу, снігу, вітру та сонця. Для його виконання використовують зазвичай такі ж матеріали, як на покриття даху.

Інтер'єр будинку. У створенні комфортності проживання в будинку важливим є функціональний розподіл його окремих приміщень (для сну, відпочинку і розваг, приготування та прийняття їжі, особистої гігієни) та оформлення їх інтер'єрів.

Колір стін і підлоги, колір і фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини – бадьорять її або пригнічують.

Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Вміле використання кольору природніх матеріалів, різьблення по дереву, орнаментації предметів прикладного мистецтва – ткацтва, кераміки, ковальства – дає можливість створити інтер'єри мальовничими та різнобарвними.

В оздобленні кімнат житлового будинку доцільно широко використовувати предмети народної творчості: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби з металу або шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні казани, дзвіночки, старі пляшки ріноманітної форми, бочечки, коловоротки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені з лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях і підвішані на шнурках, підсвічники з дерева та кераміки (трійці), в'язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки, вішаки та гнуті з дерева вішалки, сухі квіти, збіжжя, віночки з квітів і зел, не кажучи вже про образи та народне малярство.

Все це дуже добре поєднується з формами та кольором сучасних меблів. Зі смаком підібрані (відреставровані, якщо потрібно) такі предмети роблять приміщення ошатним, індивідуальним і по-справжньому гарним.

Передпокій. Добре організований передпокій у сільському будинку має велике значення. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу і бруду, виконує роль транзитного приміщення, служить гардеробом, де зберігаються верхній одяг і взуття. Це місце, де зустрічають і проводжають гостей. В залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання і зв'язку з іншими приміщеннями – загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо. У селах південних, південно-західних областей та Закарпатті передпокій може замінити веранда.

Загальна кімната. Займає центральне місце та є найбільшою за площею. У загальній кімнаті не треба розташовувати спальних місць, вона використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля