Висновки

З проведеної роботи можна зробити висновок, що український сільський туризм може стати візитною карткою нашої держави на міжнародному туристському ринку, про це свідчить цікавість українців до своєї культури, та бажання іноземців познайомитись з історичним та природним потенціалом України.

Тематика й види екскурсій, які можна проводити і в сільській місцевості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні події, жили відомі діячі суспільного й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут.

Серед проблем розвитку сільського (зеленого) туризму найголовнішою є визначення правового статусу цього виду діяльності. Вважається за доцільне віднесення діяльності з приймання та обслуговування туристів і відпочиваючих на базі особистих підсобних господарств до підсобної діяльності сільського населення.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв, як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах. Саме працівники й активісти цих осередків організовують і проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

Національна українська кухня, може бути використана, як база для харчування туристів в сільському зеленому туризмі, тому що блюда української кухні здобули собі заслужену славу не тільки дома, але й за кордоном. Це споживні, екологічно чисті продукти, дуже корисні для харчування туристів.

Отже, сільський (зелений) туризм в Україні набуває дедалі більшого поширення.

Список використаної літератури та джерел

Арутюнов С. А. Этнографическая наука и изучение культурной динамики // Исследования по общей этнографии. Москва, 1979. – с. 495

Байбурин А. К., Топорков А. Л. У истоков этикета. Ленинград, 1990. – с. 264.

Бернштейн Б. М. Традиции и социокультурные структуры // Сов. этнография. 1981. № 2.

В. Щ. Пища и питье крестьян-малороссов с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами // Этногр. обозрение. 1899. № 1/2.

В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. Історія туризму в Україні. – К.: Вища шк.., 2002. – 195 с.

Васильєв В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 1999. - №2. - С. 30-31

Гонтар Т. О. Народне харчування українців Карпат, Київ, 1979. – с. 312

Кабушкин Н. Менеджмент туризма. - Минск, 1999

Київська область//Туризм сільський зелений. - 2000. - №1-2. - С. 52-61

Косенко В. Сільський зелений туризм - специфічна галузь//Туризм сільський зелений. - 1998. - №3. - С. 10-11

Масове харчування, готельне господарство і туризм в умовах ринкових відносин. – К., Знання. 1997, С. 215.

Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. Вінніпег, 1991. – с. 613.

Проблеми якості в громадському харчування, готельному господарстві та туризмі. – К., 1998. – 216 с.

Скрипка Л.В. Страви української кухні. –К., 1993. – 96 с.

Слєпокуров О. Сільський туризм і право//Туризм сільський зелений. - 2003. - №1. - С. 8

Усачева В. В. Об одной лексико-семантической параллели: На материалах карпато-балканского обряда «полазник» // Славянское и балканское языкознание. Москва, 1977. – с. 147

Фельдман В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 2003. - №2. - С. 4-7

Чубинский П. П. Труды этнографо-статистической экспедиции в Западнорусский край. Санкт-Петербург, 1872. Т. 1. Вып. 1 .

Шадура С.А. Сучасна українська кухня. – К., 1999. – 257 с.

Этнические стереотипы поведения. Ленинград, 1985. – с. 474

Этнография восточных славян. Москва, 1987. – с. 528.