Узбекистан володіє і підземними водними ресурсами (120 куб. м/с). Підземні води широко застосовуються у водопостачанні, зрошенні, обводнюванні пасовищ. У горах поширені тріщанні і тріщинно-карстові ґрунтові води, на рівнинах артезіанські басейни. Узбекистан багатий цілющими мінеральними водами. У республіці виявлені сірководневі, йодоносні, радонові і слабомінералізовані лужні термальні води. Сірководневі джерела Ферганського і Сурхандар‘їнського басейнів по своїх якостях не уступають широко відомим водам Мацести.

Флора Узбекистану

Флора Узбекистану нараховує близько 3700 видів рослин. Генетично вона зв'язана з флорою Середземномор'я і Південно-Західної Азії. Не менш 20% видів — ендеміки, більша частина яких виростає в горах. В флорі безліч дубильних, харчових, лікарських, технічних і проста декоративних рослин, раціональне використання яких здобуває плановий характер.

Майже вся територія республіки зайнята пустелями. По характеру ґрунтів розрізняють кам'янисті, піщані, глинисті, лесові і солончакові пустелі.

У кам'янистих і глинистих пустелях ростуте полинь (сіроземна, чорна, вузька-часточкова й ін.), прутняк, солянки, місцями — трави-ефемери. На засолених масивах панують різні (у тому числі і чагарникові) солянки, біюргун тургайський, біла полинь і інші сольовиносливі рослини (галофіти). У пустелях з лісовими ґрунтами переважають ефемерові травостої (осока, мятлик, маки, ферула, дорема й ін.), що вигорають з початком літньої жари. В усіх цих варіантах пустель частка ефемерів у рослинному покриві наростає до півдня, де краще виражений максимум опадів у холодний час року (середземноморський режим).

Рослинність піщаних пустель різноманітна. Тут зустрічаються дерева, чагарники, напівчагарники, геофіти (цибулинні і бульбові рослини), багаторічні й однолітні трави. Розріджений рослинний покрив піщаних пустель формують трави-псаммофіти (тобто пристосовані до життя в сипучих пісках). Серед них виділяються злак селін (арістида), чагарниковий жузгун (калігонум), деревні і чагарникові саксаули (білі і чорний), напівчагарникові полині (біла, туранська й ін.). Зустрічаються і незакріплені піски, позбавлені рослинності, але їх порівняно небагато.

Рослини пустель добре пристосовані до тривалої посухи, перегріву, рухливим або засоленим і завжди бідним ґрунтам. Широко поширені такі пристосування, як відсутність листя, що зменшує випар (саксаули, жузгун і ін.), швидке укорінення, відхід у «сплячку» під час жари (цибулинні і бульбові рослини).

У повній відповідності з екологічними особливостями пустель сформувалася і їхня фауна. Тут живуть швидконогі ссавці, здатні перебігати на великі відстані в пошуках води і їжі (джейран, сагайдак), численні гризуни, що задовольняються мінімумом води (ховрашок, тушканчик, полівка, піщанка, землерийка, слепушонок і ін.), змії, часто отрутні (ефа, кобра), ящірки (варан, агама, геккон і ін.), черепахи.

Зовсім інший склад фауни у вологих заплавних (тугайних) заростях. Там живуть очеретяний кіт, кабан, шакал, заєць, фазан і ін. В оазисах безліч жаб, ящірок (геккон, гологлаз) і птахів (горлинка, горобець, ластівка, туркестанський шпак, чорний дрізд).

Рослинність високих передгір'їв і гір носить зовсім інший характер. Багаті травостої передгір'їв, багаті злаками (пирій, егілопс, багаття, регнерії), різнотрав'ям (ферули, зопник, катран і ін.) і розрідженими заростями фісташки, мигдалю й інших чагарників. Під ними формуються темні сіроземи. Частина цієї висотної зони розорана під богарне і зрошуване землеробство. Фауна тут досить бідна: черепахи, змії, деякі птахи (жайворонок, рябка, дрохва).

На висотах 1200—2500 (2800) м розташована зона деревної і чагарникової рослинності. Сухі схили покриті арчовими (ялівцевими) рідколіссями (арча туркестанська, зеравшанська, напівкуляста) з лучно-степовим травостоєм у нижньому ярусі. На вологих схилах на тих же висотах — зарослі дерев (клен, яблуня, ясен, рідше волоський горіх) і чагарників (шипшина, екзохорда, жимолость, глід, барбарис), а на відкритих місцях — високотрав’я (прангос, ферула, крестовник, оман). Узагалі ж лісів в Узбекистані мало. Лісистість республіки приблизно 2% (площа лісового фонду всього 5,2 млн. га.), тобто по сучасній класифікації республіка знаходиться на грані безлісних територій. Саме тому охорона і відновлення лісів здобувають тут першорядну важливість.

У цій зоні переважають бурі гірничо-лісові і коричневі (іноді карбонатного і вилужені) ґрунти, дуже родючі, але змиті або намиті. У зв'язку з цим землеробство тут можливе лише місцями, але зате воно неполивне.

Фауна зони деревної і чагарникової рослинності досить багата. Тут живуть козуля, ведмідь, вовк, барсук, бабак, безліч птахів (щегол, дрізд, мухоловка, сочевиця, арчовий дубоніс, арчова синиця й ін.), змії (гюрза). Усі ссавці, крім козуль, відносяться до промислових тварин.

Вище 2500—2800 м розташовується не менш строката по складу, але вже безлісна зона, у якій у залежності від ступеня зволоженості зустрічаються самі різні типи рослинності. Досить звичайні тут зарості гігантських зонтичних (прангос, ферула). При більшому зволоженні ці зарості змінюються гірськими лугами (співтовариства крестовника, дикого льону, півонії, горця, герані). Ця рослинність складає основу багатих літніх пасовищ. При перевипасі луги змінюються колючетрав‘ями (кузинія, нут і ін.). Сухі схили покриті гірничо-степовою рослинністю (типчак, ковила, м‘ятлик, різнотрав'я); на кам'янистих схилах — розріджені співтовариства подушечних (еспарцет, аканто-лимон) і ароматних рослин (котовник, змійоголовник). Напевно, через таку строкатість цю зону називають луговою, або степовою. Ґрунти тут темноколірні лугові або гірничо-степові.

Фауна високогір'їв раніш була досить багата (гірський козел, гірський баран, сніжний барс, бабак, численні птахи), але в зв'язку з їх господарським освоєнням багато великих тварин високогір'їв знаходяться на грані зникнення.

В Узбекистані два широтно-зональних типи ґрунтів. На рівнинах, де панують північні полинно-солончакові пустелі, це сіро-бурі пустельні ґрунти, а в південних полинно-ефемерових субтропічних пустелях — сіроземні пустельні. Ґрунтові ресурси зони пустель складають 29,2 млн. га, у тому числі сіро-бурих ґрунтів — 11,2 млн. га, сіроземів — 5,2 млн. га. Азональні болотні лугові-такирні ґрунти (0,9 млн. га), як правило, знаходяться біля річкових долин.

Розповсюджений широтно-зональний тип ландшафту на території Узбекистану