— пустельний. У його межах зустрічаються рівнинні ландшафти піщаних, глинистих, кам'янистих, солончакових пустель з їх розрідженою засухостійкою рослинністю, бідними сіро-бурими ґрунтами і різко посушливим кліматом. Помітно відрізняються від них ландшафти лісових субтропічних ефемерових пустель. У холодний час року, особливо навесні, там розвиті зімкнуті, яскраво квітучі травостої на сіроземах, що вигорають улітку. Ці ландшафти властиві і рівнинам, і низьким адирним передгір'ям.
При освоєнні нових земель під поливне землеробство помітно скоротилася площа ландшафтів тугайних заростей у заплавах і на низьких терасах рік. Істотну роль на рівнинах Узбекистану грають культурні і перетворені ландшафти оазисів: плантації бавовнику, сади, виноградники, баштани, населені пункти, дороги й інші комунікації.
Гірські ландшафти відрізняються строкатістю і висотно-зональним розподілом. Ландшафти високих передгір'їв з ефемероїдною рослинністю на темних сіроземах змінюються гірничо-лісовими, чагарниковими, рідколісними ландшафтами на бурих лісових і коричневих ґрунтах, а ті у свою чергу — гірничо-луговими ландшафтами. Ландшафти висотної зони гірських льодовиків і снігів в Узбекистані займають невелику площу через порівняно мале поширення високих гір.
Використана література
Географический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. – 1989. – 591 с.
Зорин И.В., Квартальнов В.А. Енциклопедія туризму: довідник. – М.: Фінанси і статистика, 2000.
Країни світу: Довідник. – К.: Либідь. – 364 с.
Монро Д. Мир. Страны, народы, достопримечательности. – М., 1999.
Страны и народы: У 20 т. – М.: Мысль, 1981. – 500 с.
Страны мира / под ред. И. С. Иванова. – М., 1999.
Страны мира / под ред. С. А. Семиницкого. – Минск, 1999.
