Аматорам активного відпочинку не прийдеться нудьгувати в будь-якій крапці Італії, - занадто бурхлива в неї була історія.

Поряд з високим значенням літніх морських курортів в Італії важливу роль грає зимовий відпочинок. Мальовничі Альпи, а також скелясті масиви Центральних Апеннін залучають гірськолижників і альпіністів: нескінченне ковзання і захват скаженої швидкості, неповторна сніжна казка гір з чарівними стародавніми містечками, затишними готелями.

Приморські райони Італії (Лігурійська Рив'єра, узбережжя Іонічного моря, островів Сицилія і Сардинія) відрізняються особливою м'якістю клімату. Невеликі коливання температур між самим жарким і самим холодним місяцем, гарне море, казкові пейзажі визначають розвиток по узбережжях Італії, особливо на Рив'єрі, кліматичних курортів.

В Італії переважають гори і височини, близько 4/5 території північної Італії займають Альпи. Найбільш високі західні Альпи (Монблан, 4807 м, вища крапка Італії), їхні круті схили розрізнені вузькими і глибокими поперечними ущелинами, тут нараховується до 15 великих долинних льодовиків. Східні Альпи висотою до 3899 м (Ортлес) також несуть льодовики У підніжжі Альп і Апеннін лежать високі рівнини (висотою 200-500 м). На заході Апеннінского півострова середньовисотні гори чергуються з пагорбами і невеликими низинами. Ряд погаслих і діючих вулканів (Аміата, 1734 м, Везувій, 1277 м), лавові поля. Острова Італії мають переважно гірський рельєф. Для південної Італії характерні часті і сильні землетруси. Биро П., Дреш Ж., Середземномор'я, пров. із франц., т. 1, М., 1960. – С.287.

В Альпах на висоті до 800 м широколистяний ліс, переважно дубовий, з домішкою каштану, ясену, клену. На висоті від 800 до 1800 м - букові і хвойні ліси на гірських бурих лісових ґрунтах, гірських перегнійних ґрунтах і рендзинах. Вище - чагарники, субальпічні і альпічні луги на гірничо-лугових ґрунтах. У гребньовій частини гір переважають оголені скелі, осипи. На Паданській рівнині в минулому були поширені дубові ліси, заплавні луги і чагарники на алювіальному і бурому лісовому ґрунтах; нині переважає культурна рослинність. В Апеннінах і на островах Сицилія і Сардинія до висоти 500-600 м рослинність представлена гаями вічнозелених кам'яного і коркового дуба, пінії й алеппської сосни, чагарниковими формаціями на коричневих, вулканічних і темноколірних ґрунтах.

Тварини живуть глибоко у горах. В Альпах і Апеннінах зустрічаються сарна, дика кішка, кам'яна і лісова куниці, тхір; у Центральних Апеннінах - бурий ведмідь. Поширені зайці, білки, близько 400 видів птахів. Багато плазуючих і риб; морських риб (тунець, макрель, сардина, камбала), що мають промислове значення.

В Італії створені національні парки - Гран-Парадізо і Стельвіо в Альпах, Абруццо в Апеннінах (охорона високогірних ландшафтів, льодовиків, унікальних геологічних об'єктів, альпійської флори і фауни), Чирчео на Тірренському узбережжі (охорона дубових і соснових лісів, дюн, ділянок виростання карликової пальми). Загальна площа національних парків близько 200 тис. га.

На порівняно невеликій, вузькій і гористій території Італії немає простору для розвитку довгих і повноводних рік. Італійські ріки здебільшого короткі, це скоріше гірські потоки, що стікають прямо в море або утворюють порівняно невеликі річкові системи. Тільки в північній Італії є розвита мережа рік, що цілий рік харчуються льодовиковими поталими водами і рясними опадами. Вісь північно-італійської річкової мережі сама велика і повноводна, ріка Італії По довжиною 670 км при ширині від 100 до 800 метрів. Площа її басейну займає близько 1/4 території країни. Починаючи на заході, в Альпах, По тече на схід і впадає в Адріатичне море.

Інші ріки материкової частини Італії, що не входять у систему По, найбільш повноводні в червні, у результаті танення зимового снігу і випадання літніх дощів. Сама велика ріка Апеннінского півострова - Тибр, довжина якого досягає 405 км, а ширина всего 150 м. Від Рима до устя Тибр судноплавний. Через систему озер, припливів і каналів Тибр зв'язаний з іншою значною рікою півострова - Арно. Грацианский А. Н.. Природа Середземномор'я, М.: Мир, 1971. – С. 215.

Велика частина озер Італії знаходиться в передгір'ях і гірських районах Альп і на Адріатичному узбережжі. Це великі, площею до 370 кв. км, водойми льодовикового походження з глибинами більш 400 м. Озерні улоговини мають м'який і здоровий клімат. Озера центральної Італії - Больсена, Віко, Альбано, Немі, Браччано утворилися в результаті заповнення водою кратерів деяких погаслих вулканів.

2.2. Історико-культурні пам'ятки країни

По числу визначних історично-культурних пам'яток на душу населення Італія займає перше місце у світі. Тому досить важко в цій країні вибрати одну яку-небудь визначну пам'ятку - занадто їх багато в кожнім місті.

Самим "італійським" містом, більш інших, що відображує характер і особливості італійської культури, прийнято вважати Флоренцію. Вона сприймається як символ епохи Відродження, її площі і палаци прикрашають безсмертні твори Мікеланджело, Джотто, Челліні. В всесвітньо відомих картинних галереях зберігаються полотнини кращих італійських художників. З Флоренцією нерозривно зв'язані імена Данте і Боккаччо, у цьому місті жили Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Ботічеллі, тут сформувалася літературна італійська мова, що поширилася згодом на всю Італію.

Багато свідчень минулих століть можна знайти в столиці Італії. Латинський народ, що оселився спочатку на пагорбах Тибрської долини, випробував сильний вплив етрусків, що мали розвиту цивілізацію. Латиняни заснували Рим приблизно в 753 році до нашої ери, а незабаром одержали верх над сусідами. Тому околиці вічного міста зберігають пам'ять про більш древні, ніж Древній Рим, цивілізації. У музеях можна побачити археологічні