Соуси можна поділити на дві основні групи — гарячі і холодні. Основою для соусів є звичайні або концентровані бульйони, сік від смаження м'яса, сметана, молоко, вершкове масло, олія.

В українській кухні готують ягідні холодці. Для них використовують свіжі ягоди — вишні, малину, полуниці, які змішують з вином, цукром, відваром з макухи.

Популярні киселі і пінники (муси) з фруктів і ягід, драглі (желе), креми.

Фруктові бабки готують з одного будь-якого фруктового пюре, яєць, борошна, цукру, горіхів, маку, сухарів і прянощів. Бабки відрізняються від пінників тим, що мають більш густу масу, до складу якої входять вишні або яблука, борошно, жовтки, сметана, цукор і кориця.

У сучасній українській кухні для приготування напоїв використовують фруктово-ягідні соки, мед, цукор, різні ягоди і приправи, а для молочних — молоко, кефір, кисле молоко, ряжанку, фруктово-ягідні сиропи, мед, яйця, фрукти.

Страви, кулінарні та кондитерські вироби з борошна. В українській кухні асортимент борошняних страв досить широкий.

До борошняних страв в українській кухні відносять галушки, локшину, вареники, варениці, затируху, буцики, сочники, шулики (коржики), сластьони, пампушки, гречаники, вергуни та ін.

Вареники обов'язково готують з начинкою. Для начинки використовують м'ясо, печінку з салом, лівер, сир, каші (гречану або пшоняну), квасолю, картоплю, капусту, вишні, черешні, полуниці, малину, чорнослив, яблука, мак.

Як бачимо, перелік страв української кухні є майже невичерпним, у ньому можуть знайти собі страву по душі навіть кулінарні гурмани.

Українська кухня створювалась протягом багатьох століть. Вона відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України має змогу вживати продукцію як рослинного, так і тваринного походження.

Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Правобережжя.

Більшість страв старовинної української кухні, на відміну від страв інших кухонь, відзначається складною рецептурою і складними комбінованими способами приготування їх. Літописи та інші писані пам'ятки, а також археологічні розкопки свідчать про багатство і різноманітність їжі, яку споживало населення Київської Русі.

Досить велику роль у харчуванні відігравали овочі: капуста (свіжа і квашена), буряки, редька, морква, огірки, гарбузи, хрін, цибуля і часник. Капусту і буряки вживали для приготування рідких страв.

Здавна в українській кухні дуже широко використовували картоплю. Раніш її пекли в печах, варили і вживали, як правило, з олією. Готували і такі страви, як деруни, картопляні котлети, які подавали з сметаною, соняшниковою олією або із шкварками. Картоплю широко використовували для приготування страв і в поєднанні з іншими продуктами — м'ясом, салом, морквою, квасолею, грибами, яблуками, маком, хріном, сиром та ін.

У страви і вироби української кухні додавали прянощі і приправи: цибулю, часник, кріп, кмин, аніс, м'яту, любисток, дудник, чабер, червоний і чорний перець, лавровий лист, корицю. Часто приправою до м'ясних, холодних і овочевих страв був оцет.

З фруктів і ягід, які вживають в Україні свіжими, квашеними, сушеними і копчено-в'яленими, національними вважають вишні, сливи, груші, смородину, кавуни і меншою мірою — яблука і малину.

У давнину основою харчування населення України були круп'яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових продуктів — каші, які прості в приготуванні і досить калорійні. Для каш використовують пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалиґу, гой-данки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками.

На рубежі XIX—XX ст. були дуже поширені лемішка і мамалиґа. Способи приготування їх однакові, але для лемішки використовували здебільшого гречане, а для мамалиґи — кукурудзяне борошно. Для приготування цих страв у киплячу підсолену воду всипали борошно, постійно перемішуючи, щоб не утворювались грудочки, потім густу масу запікали. Лемішку їли з олією або молоком, а мамалиґу — з гарячим розтопленим вершковим маслом, сиром, бринзою, молоком, кисляком, салом. Мамалиґу вживали у холодному вигляді замість хліба.

До старовинної кухні належить і соломаха. Основним компонентом її є гречане борошно (рідше — житнє, пшеничне або пшоняне), з якого готували рідке тісто, вливали його в підсолену киплячу воду і варили, розмішуючи. До готової соломахи додавали вершкове масло, олію або смалець.

Широко використовували бобові (боби, сочевицю і особливо квасолю без стручків), з яких готували самостійні страви і додавали до овочевих страв.

В Україні з давніх-давен основним м'ясним продуктом була свинина. Проте використовувались яловичина і птиця (кури, качки, гуси, індики). Особливо були смачні і корисні комбіновані страви з м'яса і овочів (наприклад, свинина тушкована з капустою, голубці, крученики).

Велике значення в харчуванні наших предків здавна мала риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осетра, сома, вугра, лина, пічкура, щуку, в'яза. В їжу вживали також ікру різних порід риб.

Для української кухні характерним є сало, яке вживали не тільки у сирому, вареному, смаженому і копченому вигляді, а й солоне. Крім того, сало використовували для шпигування м'яса, а також у солодких стравах, поєднуючи з цукром.

Перевагу віддавали соняшниковій олії (сучасна українська кухня неможлива без неї), хоч застосовували й інші види олії. Широко використовують в Україні олію соняшникову гарячого віджимання, яка має запах смаженого насіння, завдяки чому страви набувають своєрідного смаку. Додають її у салати, вінегрети та інші холодні страви, застосовують для приготування страв з риби, м'яса.

У давнину рідку їжу готували