Після цього – вільний час, після якого слідує відвідування пам’ятка архітектури – Хотинського замку в супроводженні досвідченого гіда. Тут також йдуть народні гуляння, а близько до темноти – салюти і феєрверки.

На вечерю туристам пропонуються: з перших страв – розсольник, молочні супи з галушками, суп з овочами і грибами.

До других страв пропонується голубці з м’ясом і рибою, з овочами і грибами, тушковане м’ясо з прянощами і овочами, свинина тушкована з капустою.

Зі старовинних блюд пропонується соломаха з гречки з маслом.

До меню вечері входять салати і соуси.

До десерту входять пироги з яблуками, сливами і вишнею, до напоїв – узвар із сушених або свіжих яблук, груш, слив, вишень, чорносливу та ізюму, та квас - хлібний, фруктовий або ягідний.

Після відпочинку не заключення програми туру туристам пропонуються сувеніри на пам’ять про подорож до Хотина – рушники з гербом міста і пам’ятною датою, плакати і календарі з краєвидами Хотинського замку.

Для іностранних туристів, крім страв національної української кухні, рекомендуються наступні блюда і напої. З холодних закусок: овочі натуральні; шпроти, сардини, сайра; ікра зерниста; салати з крабів, креветки; курка й індичка отварні; бекон, шинка, грудинка. З перших блюд: круп'яні і м'ясні бульйони з грінками, овочами, яйцем; пюре з овочів, птаха. З других блюд: лангет, біфштекс, ескалоп, шашлик, котлети по-київськи, курка й індичка смажені, голубці, омлет, яєчня з цибулею і шинкою. На десерт: свіжі фрукти, морозиво, кава з тістечками, збиті вершки, яблука в сиропі, цукерки.

Сніданок звичайно повинний складатися з фруктового чи томатного соку, олії вершкового, чи яйця яєчного блюда, джему, тосту, булочки і кава (подають на початку сніданку). У 13 годин іностранці звичайно снідають друг раз. Ленч повинний включати салат і м'ясне блюдо з овочевим гарніром. На вечерю звичайно подаються холодні і гарячі закуски і перше блюдо. Варто враховувати, що їжу не слід подавати гарячою, на столах завжди повинні бути вода з чи льодом охолоджений сік, білий і чорний хліб.

Висновки і пропозиції

Туристичний потенціал України в даний час використовується далеко не повністю, втрачаючи досить велику кількість туристів. Зв'язано це, в основному, з невисоким рівнем обслуговування і невеликим обсягом фінансування традиційних курортних міст.

Однак, не зважаючи на це, туристичний потік в Україні протягом останніх років поступово збільшується по всім категоріям туризму: в’їздному, виїзному та внутрішньому.

Цьому сприяли перш за все досягнута у останні року внутрішня фінансова стабілізація, підвищення добробуту українських громадян та зростання авторитету та іміджу України у світі.

Збільшилася і кількість туристів з індустріально розвинутих країн. Так як ця категорія туристів є однією з самих заможних, то необхідно розвивати туристичні послуги таким чином, щоб задовольняти їх інтереси, у тому числі і в галузі якісного харчування і розміщення.

В даний час практично вся сформована база розміщення туристів в Україні по своїй структурі однотипна і складається переважно з готелів і гуртожитків, причому 97% місткості всієї бази приходиться на готелі.

У структурі готельної бази переважають об'єкти, що можуть бути віднесені до категорії 3 зірки -21,2% по числу об'єктів і 41,7% по кількості місць. Неатестовані об'єкти складають, відповідно, 46,7% і 19,3%. Частка висококомфортабельних об'єктів складає 13,1% по кількості і 20,6% по місткості.

За формою власності й організації готельний комплекс підрозділяється на 4 великі групи:

державні унітарні підприємства (12,2% від числа всіх об'єктів) є власністю міст і мають в основному категорію 3-4 зірки;

акціонерні товариства, у тому числі і за участю держави (біля чверті від числа всіх об'єктів), частка держави складає від 5 до 50%, об'єкти мають в основному категорію 3-4 зірки;

спільні підприємства за участю іноземного капіталу (6,7%), категорійність яких, як правило, 4-5 зірок;

відомчі готелі (56,7%), що мають саму низьку класність - 1-2 зірки чи н/а (не атестовані).

Сьогодні активно йде процес розукрупнення готелів, що мають у своєму складі кілька корпусів. Однак ринкова діяльність розукрупнених готелів ускладнюється декількома факторами:

як правило, ці об'єкти знаходяться на периферії великих міст;

їм потребуються значні інвестиції на переоформлення фасадів і інтер'єрів, виконаних у "радянському стилі";

вони випробують високу конкуренцію з боку найближчого оточення;

якщо сусідні корпуси мають більш низьку категорію, то таке сусідство створює "сумнівний імідж" і невигідно відображається на контингенті готелю, а респектабельні і "грошові" клієнти будуть сумніватися в безпеці і якості пропонованих ним послуг;

"непрестижне місце розташування".

Таким чином, розукрупнення колишніх гігантів - це тільки один, причому не самий вдалий і універсальний, відхід "від спадщини минулого".

У загальносвітовій структурі на частку малих готельних підприємств приходиться до 40% усього готельного фонду. Ще 25% приймає на себе житловий сектор розміщення, використання якого в Києві й Україні практично не починалося. Представляється розумним більше уваги звертати на ці два сегменти ринку засобів розміщення, якщо ми хочемо вийти на світові показники туристських прибутків.

Поряд із історичними пам’ятками, Україна може захопити іноземних відвідувачів і власною національною кухнею, яка може бути віднесена до однієї з самих складних.

Українська кухня має своєрідну технологію приготування страв, кулінарних і кондитерських виробів. Для неї характерним є приготування страв насамперед варених і тушкованих, меншою мірою смажених і запечених. При цьому часто продукт спочатку трохи підсмажують або пасерують і тільки після цього варять, запікають або тушкують, тобто застосовують комбіновану теплову обробку.

Така обробка багатьох компонентів страви на основі одного основного і є однією з особливостей технології приготування страв української кухні.

Поширеність салатів