У 60—70-х роках «сеульське економічне чудо» викликало пильний інтерес у світі як зразок можливостей для бідної країни покінчити з відсталістю. Вирвавши в авангард нових індустріальних країн.

Перелом відбувся в 60-х роках, коли країна приступила до здійснення експорт орієнтованої стратегії росту на основі державно регульованого ринкового механізму.

Економіка Південної Кореї розвивається небаченими темпами. Це передова індустріальна країна, заводи і фабрики якої роблять комп'ютери й електроустаткування, оптичні прилади і верстати. Стрімке піднесення промисловості почалося в Південній Кореї в 50-х роках, до цього країна була переважно аграрною. На відміну від Північної Кореї Південна Корея - держава не комуністична, і її промисловість не націоналізована. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. –К.: Либідь, 2000. – 416 с.

2. Природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси країни

2.1. Природний потенціал Південної Кореї

Корейський півострів замикає північно-східний край Азіатського континенту, простягнувшись з півночі на південь приблизно на 800 км, а з заходу на схід — від 360 до 132 км. На півночі Республіка Корея відділена від КНДР військово-демаркаційною лінією, що проходить приблизно по 38° с. ш. Сама південна крапка національної території лежить на 33°07' с. ш. Із трьох сторін країна омивається морями: найкоротша відстань до Японії — 206 км, до Китаю — 190 км. Таке географічне положення Кореї наклало помітний відбиток на історію і культуру країни, що стала мостом для цивілізації між континентом і Японськими островами. Г.Д. Толорая. Республика Корея. – М.: Мысль, 1991. – 118 с.

Корея — один з найбільш гористих районів світу: 70% території займають складені з гранітів і гнейсів гори і сопки. Рельєф вплинув на спосіб життя, господарство і культуру країни. Наполегливість, терплячість, витривалість і працьовитість корейців, напевно, не в останню чергу можна пояснити і багатовіковою завзятою боротьбою хлібороба зі скелястим ґрунтом, недостачею земель, довгими переходами через сопки навіть між сусідніми селами.

Найбільш високі гірські системи знаходяться на півночі півострова Корея. У Республіці Кореї в основному розташовуються відроги двох хребтів, що простираються з півночі на південь: Тхе-бек і Кенсан, а також хребта Собек. Їх напрямок наклав відбиток на господарську діяльність і на місцеві традиції. До найбільш високих крапок Республіки Кореї належать гора Чирісан (1915 м) на півдні країни, гора Тхебексан (1549 м) на сході, а також погаслий вулкан Халласан (1950 м) на острові Чеджудо (останнє його виверження зареєстроване близько 1000 років тому). Схили корейських гір звичайно спочатку положисті (1—5°), з різко вираженим потім переходом до крутих схилів (25—35°), що зв'язано з відкладеннями осадових порід у підніжжях. Гори здавна утрудняли зв’язок між районами країни. Так, хребет Собек служив природною границею між центром і півднем країни, між провінціями Кенсандо на сході і Чолладо на заході.

Сьогодні багато гірських районів Республіки Кореї оголошені національними парками: до їхнього числа належать Сорак-сан, Чирісан, Одесан. Сораксан прикрашають густі ліси, скелі фантастичних форм, озера, водоспади, з них Тесонський — один з найвідоміших у Кореї. Джерело мінеральної води Осек, що б'є тут же, популярне серед хворих шлунковими захворюваннями, неврозами. Не тільки прозорі струмки, зелені долини, гранітні піки і вежі манять у гори мандрівника: тут безліч пам'ятників старовини, будистських храмів і відокремленого житла ченців. Джа Шил Чой. Корейские чудеса. — К. : Путь к Богу, 1994. — 96с.

Гори Кореї буяють печерами. До числа найбільш відомих у Республіці Кореї відносять печери Сонрюгуль і Хван-сонгуль — вони прославилися чудовими сталактитами і сталагмітами, струмками й озерами.

У країні не так багато придатних для сільського господарства низин, вони розташовані в основному уздовж морських узбереж і в басейнах рік. Низовини покриті алювіальними відкладеннями, родючість яких зробило ці райони найбільш густонаселеними. Корейці бережуть землю: за тисячоріччя обробили не тільки рівнинні ділянки, але і терасами піднялися по схилах сопок. Найбільш великі низовини лежать на західному узбережжі країни, у нижньому плині рік Ханган (низовина Кімпхо), Кимган (Нонсон), Йонсонган (Наджу), Мангюнган і Тончжинган (Хонам — найбільша низовина Республіки Кореї). Низовини східного узбережжя являють собою досить вузьку, горбисту смугу уздовж моря, а подекуди гори обриваються в море стрімкими уступами. Ці низинні ділянки перетинають короткі, але бурхливі ріки, джерела яких — у горах Тхебек і Кенсан. На південному узбережжі країни рівнинні ділянки зосереджені в основному в дельті Нактонгана.

Корейський півострів знаходиться поблизу тектонічно активного пояса, тому землетруси тут нерідкі, на щастя, вони несильні. В історичних документах є відомості про приблизно 2000 землетрусів ( тільки з 1905 р. науковими методами зафіксовано більш 200); з них менш 50 мали помітні наслідки. http://www.koreana.ru/

Республіка Корея досить бідна