Вечір афінянина закінчувався дружньою вечіркою - симпозіумом. Були тут тільки чоловіки, а з жінок приходила тільки флейтистка, яка супроводжувала бесіди музикою. Гості пили . розводячи вино - дар бога Діоніса. співали іноді перед ними виступав мім або танцюристка, і присутні насолоджувались цим видовищем, ігроки знали також настільні ігри: Однією з най більш поширених Була коттаб, в якій гравець повинен був спеціальним способом вилити залишки вина із чаші. Форми ігор були різноманітні, все залежало від уміння придумувати. Окрім того греки знали і гру, близьку шахів або до шашок. - пенею. Свій початок вона бере в глибокій давнині, так як в неї грали вже герої Гомера. Граючи в неї. греки переставляли кості або камінчики на спеціально підготовленій дошці, але про правила цієї гри ніхто не знає.

Із симпозіуму поверталися з настанням темряви, коли зачинялися ворога Афін. На вулицях вартували скіфські лучники. Повернувшись додому, афінянин лягав спати, щоб з ранку все побачити знову./15;210/

В 800 році до н.е. Греція стає країною з розмаїттям прекрасних громадських споруд, руїни яких ще й зараз захоплюють нас. Виникають і розвиваються лірична поезія, трагедія, комедія. натурфілософія./4;297/

Світ Муз, Німф, менад - це світ пісень і танців.

Очевидно пісні не були в сфері культурного обряду, вони були в сфері повсякденної праці землеробця, скотовода. ремісника. Пісня була ритмом для працюючої людини і сама управляла цим ритмом. Цю пісню могли співати люди, які крутили важкі жернова млинів, або витягували відра з річок або з колодязя, чи переносили важкі вантажі - скрізь в пісні було чутно ритм трудової діяльності.

Від народних трудових пісень залишились лише окремі невеликі фрагменти, адже їх не розглядали як літературу, яка повинна переписуватись і передаватись нащадкам на табличках або на папірусі.

Свята врожаю, свята різних ремесел також супроводжувались веселими обходами всіх найближчих домів, причому молодь і діти співали те. що потрібно було в тому чи іншому випадку, просячи у людей подарунки.

Не чужими грекам були і пісні пов’язані з життям: катабавкалесис -колискова для дітей; „гікменей" - весільна пісня, якою подружжя проводили до їх майбутнього домашнього вогнища: „епіталата" - пісня, яку співали біля дверей шлюбного покою подружжя; „олофірм" - плач біля постілі помираючого: “іален” - погребальна пісня; пісні які виконувались під час пиру, симпозіуму відомі нам в літературній формі.

Зі струнних інструментів була відома і знаменита ліра. Міфологічна традиція приписує її винахід богу Гермесу, який натягнув на панцир черепахи струни. зроблені із нутрощів тварин. Спочатку греки і самі виготовляли ліри із панцерів черепах, але з часом в хід пішли дерево і бронза. Поряд з цим існувало декілька

різновидів арфи: наприклад, трьохкутовий триюн. запозичених греками із Фрігії або із Сербії.

Не легким важливим і серйозним ділом, ніж музика і пісні, був для древніх греків танець. Танець будувався на строгому дотриманні ритму. Засобами танцю представляли різні події, розігрували сцени з життя, поклавши тим самим початок пантоміми. Кожен танець був присвячений кому-небудь із безсмертних жителів Олімпу і показував той світ, на який бог розповсюджував своє покровительство. Велику роль мав танець і в культурі Діоніса. З культом Діоніса було пов'язане виникнення всіх трьох видів грецьких вистав: трагедії, комедії, і гумористичної драми.

Танцюристу належить бути у всіх відношеннях неповторним: тобто кожний його рух повинен бути ритмічним, красивим згідно з самим собою.

В V ст. до н.е.. коли в Афінах триєдина хорея - музика, пісні і танці. -поєднавшись з епічною поезією, породили театр. З цих древніх театральних вистав, які створили один з основних первнів програми священного бога Діоніса - Діонісій. веде свою родословну сучасна драматургія./З;391/

Спочатку майданчик для виступів - орхестра робили прямокутним, круглим або еліпсоїдним - в залежності від місцевих звичаїв. В кінці кінців орхестра взяла круглу форму; в центрі майданчика робили алтарь Діоніса. Розміщували орхестру у підніжжя нагорба так, щоб відвідувачі могли зайняти місця на його склоні і добре бачити все що відбувалося на сцені.

Три первні - орхестра для хору, сцена з проскеніоном для акторів і ..теотрон" для відвідувачів - стали початковими елементами античного і сучасного театру. В Афінах вхід до театру був безкоштовним, тим паче, що цей рід занять був частиною культового свята, який об"єднував усіх. Тільки жінки і молодь не допускалися, як правило, на комедії із моральних принципів, адже автори дозволяли собі таке, чого жінки, сестри, сини і дочки афінян не повинні були бачити і чути.

Святкових днів в Афінах, як і в інших грецьких містах, було багато. Було ще свято на честь Аскленія: головні торжества проходили в Епірі кожні п'ять років. Весною справляли Дельфінарії на честь Аполлона. і тим самим відкривали сезон морської навігації.

Окрім загальногрецьких, древні елліни багаточ-исельні місцеві ігри присвячували Аполлону або іншим богам. 3. часом великого розмаху досягли місцеві ігри і в деяких містах за межами Греції - можна згадати „олімпійські"."ігри, що проводились в багатій Антіохії.

Відпочинок - після родини - говорило римське прислів'я". Вільним часом у римлян користувались по різному. Люди з освітою, з високими духовними інтересами присвячували себе науці