Відкриття Нового Світу, морського шляху в Індію і перша кругосвітня подорож надзвичайно розширили географічний обрій людства. Усі ці відкриття зробили революцію у світогляді людей того часу.

Переважним типом мандрівника другої половини XVI — XVIII вв.. був комерсант — шукач пригод і авантюрист; іноді до них приєднувався місіонер. Однак у цей же час з'являється і новий тип мандрівника, керованого не тільки вузько корисними інтересами, але і любов'ю до науки. Поступово цей тип мандрівника стає переважним, і завдяки працям і енергії таких мандрівників і дослідників людям удалося придбати в наші дні дійсно наукове пізнання про поверхню Землі.

XIX в. характеризується перемогою капіталістичного способу виробництва в багатьох країнах, розвитком промисловості, транспорту, науки, відкриттям світу між великими державами і швидкою колонізацією відкритих перед цим земель. З розвитком капіталізму виникла необхідності відкриття нових земель.

Початок XIX в. ознаменувалося великими морськими кругосвітніми подорожами, у яких російським мореплавцям належала головна роль у багатьох відносинах.

Аналізуючи історію розвитку туризму в країнах, що мають різний рівень розвитку туризму на сьогоднішній день, можна виявити основні етапи еволюції туризму:

XVIII століття – зародження туризму, як галузі економіки країн, що розвиваються, при цьому наприклад в Англії найбільший розвиток мав внутрішній туризм, але і невисокими темпами розвивався і виїзний туризм; для Росії характерний туризм виїзний, а для США – внутрішній.

XIX століття – вік розвитку елітарного туризму і зародження масового туризму, розширення географії туризму, при цьому більш високими темпами розвивається виїзний туризм у всіх країнах. Англія домінує по кількості людей, що виїжджають за кордон.

XX століття - вік міжнародного масового туризму; географія туризму охоплює всі країни і континенти. США стає “країною мандрівників” і виходить на перше місце по кількості людей що виїжджають за кордон, географія туризму велика. У СРСР в основному розвивається внутрішній туризм, лише невелика кількість людей могли дозволити собі закордонну поїздку, і тільки в 90-і роки інтенсивно почав розвиватися виїзний міжнародний туризм.

Туристський ринок у 90-х роках, дотримуючись тенденцій розвитку інших секторів економіки, з ринку продавців став ринком покупців. Це означає, що при виробництві туристської продукції компанії ще більше повинні приділяти увагу різноманітним смакам споживачів. Якщо в минулому турпродукти в основному неспеціалізовані, з однаковими характеристиками, призначеними для масового туризму, то зараз і в майбутньому туристський продукт повинний бути не тільки диверсифікований, але і відповідати тенденції розвитку туристського попиту, що націлений на нетривале багаторазове перебування мандрівників протягом року. У цих цілях у багатьох країнах створюються нові концепції для залучення туристів.

Для розвитку туризму у всіх країнах стимулюючими факторами є науково технічний прогрес, стабільна економіка, інтенсивний розвиток транспорту, розвиток телеграфу, фотографії, телефону, мережі інтернет – засобів зв'язку й інформації. Стабільна політична обстановка, підвищення добробуту населення, рівень розвитку інтелекту і грамотності населення, розвиток готельного сервісу й індустрії розваг, розширюють географію туризму і збільшують масовість індустрії.

Для розвитку міжнародного туризму немаловажну роль зіграло створення різних міжнародних туристичних організацій, і на їхній основі створений Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Міжнародний союз офіційних туристичних організацій у 1969р. за рекомендацією ООН, реорганізується у Всесвітню Туристичну Організацію (ВТО), що існує дотепер. Задача цієї організації – здійснення міжнародного співробітництва в сфері туризму. Ціль – заохочення і розвиток туризму.

Факторами, що перешкоджають розвиткові туризму у всіх країнах є в першу чергу війни – регіональні, територіальні, цивільні, світові, а також і революції. Економічні кризи, нестабільна політична обстановка, різні політичні режими і “закритість” країн, негативно відбиває на розвитку міжнародного туризму.

Основні цілі сучасного міжнародного туризму: пізнавальні, бальнеологічні, спортивні, торговельні, рекреаційні, наукові, етнічні, розважальні, освітні.

Висновок

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю. Не кажучи вже про те, що приносить прибутки ця система дуже багато фізичним і юридичним особам, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті прибутку туризм є ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян.

Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави.

Використана література

Исмаев Д.К. Основы стратегии и планирования маркетинга в иностранном туризме. - М., 1994.

Кириллов А.Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. - СПб.: СПбГУ, 1996.

Логинов Л.М., Рухлов Ю.В. История развития туристко-экскурсионного дела. - М., 1989.

Сапрунова В. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. - М.: "Ось-89", 1997.

Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные отношения. - М., 1990.

Г.Ф. Шаповал. История туризма. – Мн.: Єкоперспектива, 1999.