Висновок

В даній роботі розглядається таке важливе на сьогоднішній день поняття як якість та суть і методи управління якістю в туризмі.

Якість продукції – це сукупна характеристика основних засобів, що визначають здатність задовольняти відповідні потреби (найбільш прийнятним і економічним способом).

Проблема якості продукції не є лише економіко-технічною. Вона має й соціально-економічний аспект.

Висока якість продукції та послуг туризму, що випускається та використовується, проявляється в тому, наскільки вона задовольняє потреби людей, а також наскільки вона дозволяє заощадити ресурси при виконанні робіт.

Висока якість продукції чи послуг сприяє підвищенню престижу підприємства та держави, поліпшує моральний клімат на підприємстві і в суспільстві. Низький рівень якості туристичних послуг чи товарів, навпаки, стає джерелом чималих складнощів і проблем не лише у виробничій діяльності, але й при експлуатації, в торгівлі, і нарешті, в побуті.

Якість будь-якої продукції чи послуги характеризує придатність (спроможність) задовольняти певні потреби людей. Тому проблема якості тісно пов’язана з таким людським фактором, як потреба.

Економічна потреба – це не суб’єктивне бажання або примха людей, а об’єктивна необхідність окремих особистостей і суспільства в цілому у володінні всім тим, що забезпечує їх життєдіяльність і розвиток в умовах обмеженості сировинних, енергетичних, трудових та інших ресурсів. Тому висока якість продукції та послуг виражається насамперед у збільшенні ступеня (рівня) задоволення потреби в них. Підвищення якості проявляється в економії праці, засобів і ресурсів.

Внаслідок цього, управління якістю продукції та послуг є найважливішим завданням як туристичної компанії, так і споживача її продукції. В управлінні якістю задоволення потреби людей приймається як вихідний момент і як мета. Сучасна особливість управління якістю полягає в тому, що з прискоренням науково-технічного прогресу, зростанням культурного і освітнього рівня населення, його інформованості у відношенні якості продукції, проблема якості і задачі, які доводиться вирішувати, ускладнюються й актуалізуються.

Крім того, стабільне надання високоякісного туристичного продукту призводить до зниження видатків виробництва. Практична економіка показала, що ціни на товари високої якості можна не підвищувати, а призначати порівняно нижчу ціну, так як за рахунок удосконалення технології, підвищення продуктивності та якості праці персоналу, використання кращого обладнання та інструменту можна зменшити витрати і таким чином збільшити прибуток підприємства. Тому підвищення якості продукції стало зараз найважливішим завданням загальної організації і управління в туризмі і визначальним фактором науково-технічної політики туристичної фірми.

Список використаних джерел

Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 241. - С. 705-717.

Абрамова Е. П., Абрамян Э. С., Вороненко М. С., Денисенко Г. Я., Завеленский Г. Д. Комплексная система управления качеством продукции. — М. : Изд-во стандартов, 1976. — 231с.

Азальдов Г. Г. Теория и практика оценки качества товаров. – М., 1989. – 256 с.

Аналіз, оцінка та моніторинг якості і ефективності роботи підприємства. М002-2003: Методичний посібник/ Держспоживстандарт України. О. Г. Топольницький. — К., 2003. — 44с.

Аристов О. В.. Управление качеством: Учебник. — М. : ИНФРА-М, 2003. — 238с.

Басовский Л. Е., Протасьев В. Б. Управление качеством. – М., 2000. – 212 с.

Биржаков М.Б. Введение в туризм. С-Петербург. Изд.ТД «Герда», 1999.-315с.

Бичківський Р. В., Столярчук П. Г., Гамула П. Р.. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація. — Л. : Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2002. — 560с.

Бібік Ю. В.. Економічні аспекти сертифікації продукції та систем управління якістю за міжнародними стандартами: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський держ. економічний ун-т. — Х., 2002. — 20с.

Боженко Л. І., Гутта О. Й.. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. — Л. : Афіша, 2001. — 176с.

Боровников Г. Н., Клебанов А. И. Прогнозирование в управлении техническим уровнем и качеством продукции. – М., 1984. – 232 с.

Булахов В. С., Напсо М. С. Управление качеством: Учеб. пособие для студ. экон. фак.. — Майкоп, 2000. — 94с.

Ваймерскирх А., Джордж С. Всеобщее управление качеством. Стратегии и технологии, применяемые сегодня в самых успешных компаниях. TQM. – М.: Виктория-Плюс, 2002. – 256 с.

Версан В. Г., Сильков В. И., Дубицкий Л. Г. и др. Интеграция производства и управления качеством продукции. – М., 1995. – 320 с.

Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов /О.П. Глудкин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин; под. ред. О.П. Глудкина. М.: Радио и связь, 1999.-600с.

Грачев А.Н., Терехова Т.В. ИСО 9001.2000. Просто и доступно о стандартах ИСО серии 9000. – М.: Приоритет, 2002. – 40 с.

Економіка підприємств: Посібник/ за ред. П.С. Харіна. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 500 с.

Зіміна Г. К.. Стандартизація систем управління якістю згідно стандартів серії ISO 9000:2000. — К. : Школа Адміністративного Управління Зіміної, 2003. — 255с.

Кириченко Л. С., Мережко Н. В.. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. — К., 2001. — 445с.

Леонов И. Г., Аристов О. В. Управление качеством продукции. – М., 1990. – 223 с.

Лисов А. А., Гаврилов О. Г., Тепленков Н. Н., Черепашенец Б. А. Объективный количественный