Планувальна організація території рекреаційної зони

Рекреаційні комплекси представлені лісопарковими масивами, парково-рекреаційними, пляжними зонами. Для них характерно мінімальний вплив на основні компоненти геологічного середовища, що виражається в незначній зміні їхніх характеристик.

Рекреаційні комплекси, як правило, мають прекрасні ресурсні можливості для розвитку лікувально - оздоровчого, пізнавального, спортивного, розважального туризму. Також у наявності можуть матися природні і культурно - історичні туристські ресурси.

До об'єктів рекреаційних комплексів відносяться приміщення санаторно-курортного і туристичного призначення: турбази, спортивно-оздоровчі бази і бази відпочинку, дитячі оздоровчі і спортивні табори, санаторії і профілакторії, пансіонати, оздоровчі комплекси, санаторно-курортні установи. На території рекреаційних комплексів можуть також розташовуватися пам'ятники природи, пам'ятники археології, пам'ятники архітектури, музеї та ін.

Одним зі значимих показників розвиненості соціально-економічної системи регіону виступають рекреаційне забезпечення, наявність і стан індустрії туризму, ринок сервісних послуг. Вирішуючи проблему ефективного включення в систему туристичної діяльності, регіон повинний враховувати всю складність даної сфери.

Привабливим для в'їздного туризму регіон можна зробити за допомогою реалізації проектів реконструкції рекреаційних комплексів, що припускають реконструкцію вже наявних і створення нових туристичних ресурсів.

Проекти розробки нових і реконструкції наявних туристичних ресурсів повинні утримувати соціально-екологічний контекст. При довгостроковому плануванні і відмовленні від сіюмінутних ефектів, туризм буде користатися не тільки благами свого розвитку, але і транслювати свій вплив на всі компоненти соціально-екологічного комплексу.

Таблиця: Ієрархія територіальних форм організації рекреаційного комплексу:

Рівень | Територія | Форма організації рекреаційного комплексу

I | Рекреаційний пункт | Рекреаційне підприємство

II  | Мікрорайон (курорт) | Рекреаційний вузол

III | Частина підрайону | Рекреаційний центр

IV | Рекреаційний підрайон  | Рекреаційна агломерація

V | Великий рекреаційний підрайон  | Територіальний рекреаційний комплекс

Організація територіальних форм від нижчої рекреаційної ланки до вищої:

На I рівні виділяється рекреаційний пункт, що являє собою зосередження відособлених рекреаційних підприємств (санаторіїв, будинків відпочинку, баз відпочинку, турбаз, дитячих оздоровчих таборів і т.п.) у рекреаційному районі. Рекреаційний пункт є елементарною, далі неподільною таксономічною одиницею.

На більш високому рівні, у межах мікрорайонів формуються рекреаційні вузли, що характеризуються таким сполученням підприємств різних галузей на курорті, при якому на основі використання всіх інженерних комунікацій досягається максимальний інфраструктурний ефект. Так, наприклад, при спільному використанні систем водо-, тепло-, енергопостачання, очисних споруджень, транспортних комунікацій ефект досягається за рахунок економії земельних, трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Рекреаційні центри є самими великими рекреаційними вузлами в районі. Вони виконують багато профільні функції.

Рекреаційні агломерації являють собою сполучення рекреаційних вузлів у зоні рекреаційного центра. Вони організують рекреаційний підрайон. Рекреаційний підрайон є виробничою територіальною одиницею, що складається з групи рекреаційних підприємств і комплексів, допоміжних обслуговуючих виробництв, загальним селищем для розселення обслуговуючого персоналу, об'єктами інфраструктури й ін.

Ведучою формою організації територій виступає територіальний рекреаційний комплекс (ТРК), що охоплює своєю діяльністю рекреаційні райони й організує територію подібно ТПК у великих економічних районах.

Очевидно, що рекреаційний район - це не тільки територія для лікування, відпочинку і туризму, але і складний адміністративно-господарський механізм. У ньому формуються морепромислові підприємства, транспортні шляхи і галузі соціальної сфери.

Територіальні рекреаційні комплекси, що виникають у процесі трансформації територіальних рекреаційних систем на більш високому рівні, містять у собі всі спеціалізовані рекреаційні системи й однорангові господарські системи (промислові, сільськогосподарські, транспортні, розміщецькі й ін.), що розвиваються в рекреаційному районі. При цьому ТРК за рахунок взаємообумовленого підбора підприємств відповідно до природних і економічних умов району, вимогами ринку, його транспортним і економіко-географічним положенням досягається максимальний рекреаційний ефект.

Основними принципами територіальної організації, наприклад, приморської рекреаційної діяльності, що визначають оптимальне сполучення елементів на території є наступні:

- строга відповідність рекреаційних підприємств специфіці території;

- транспортна приступність рекреаційних потоків до рекреаційних комплексів;

- максимальне задоволення функціональних потреб елементів комплексів.

Територіальна структура рекреаційних районів представляє ієрархічну систему їхніх елементів, усередині і між якими існують тісні економічні зв'язки, що склалися внаслідок територіального поділу праці в рекреаційній галузі, використання суспільних форм організації продуктивних сил: кооперування, спеціалізації, комбінування, концентрації і дії закономірності комплексності.

Рекреаційне комбінування на території комплексів являє собою сполучення технологічних процесів у ТРК, при якому на основі комплексного використання ресурсів задовольняється кілька рекреаційних потреб людини. Процеси комбінування на території в рекреаційній галузі приводять до виникнення комбінатів по виробництву рекреаційних послуг, що поєднують першокласні готелі, підприємства суспільного харчування і торгівлі, побутового обслуговування, видовищні і розважальні установи.

Рекреаційне комбінування знижує капітальні витрати на будівництво підприємств, знижує транспортні витрати, зменшує витрати праці, створює можливості раціонального розміщення виробництва.

Слід зазначити, що нерозвиненість галузевої структури рекреаційної території комплексу веде до не сформованості його територіальної структури в цілому, якщо її розглядати з погляду просторових взаємозв'язків. Наприклад, багато рекреаційних господарств на території України поки в основному представлено окремими підприємствами і слабко вираженою кооперацією між ними, на курортах функціонують територіальні ради по керуванню, але вони не забезпечують необхідних виробничо-технологічних зв'язків, рекреаційного комбінування.

Рівень розвитку і територіальна структура матеріально-технічної бази, що володіє величезною інерційною силою, впливає на спеціалізацію і внутрішню територіальну структуру рекреаційних районів. Матеріально-технічна база рекреації включає наступні елементи: засоби розміщення, підприємства харчування, внутрішня транспортна інфраструктура. Низький рівень комфортності, нерозвиненість загальногосподарської і соціальної інфраструктури є стримуючими факторами освоєння рекреаційних комплексів.

Використана література:

1. Тоффлер А. Футурошок. - Спб.: “Лань”, 1999.

2.

3. Черевичко Т.В. Економіка туризму. - Саратов: Научна книга, 2000.