Характерною рисою України XVIII століття був і наплив у країну іноземців, у тому числі бродячих акторів, що познайомили населення (насамперед міське) з європейським ярмарковим мистецтвом.

Друге і третє десятиліття ХХ століття в Україні відзначені найбільшими подіями. Революційні події, громадянська війна внесли істотні корективи в процес розвитку досугової діяльності, змінили її зміст. Перші кроки нової державної влади були спрямовані на позбавлення імущих шарів суспільства і привілеїв. Націоналізація торкнулася і сфери культури: театрів, музеїв, бібліотек, кінотеатрів, колекцій творів мистецтва. Держава контролювала зміст діяльності установ культури, виділяла необхідні асигнування. З появою колгоспів і радгоспів у побут селян почали входити нові форми масових свят "першої борозни", "врожаю" і ін.

Одночасно з естрадою на початку століття не менш стрімко розвивалося й інше молоде мистецтво - кіно. У містах один за іншим відкривалися кінотеатри, або, як вони тоді називалися, синематографи. На ряді з цим стала помітна тенденція до зменшення форм досугового часопроводження, характерних для побуту українського населення в минулому: стало скорочуватися число людей, що відвідують церкву і відзначають релігійні свята.

Велика Вітчизняна війна була величезним іспитом і для досугових установ. З початком війни різко скоротилися асигнування на утримання клубів, бібліотек, Будинків культури, зменшувалася їх мережа. Діяльність установ культури була підлегла організації мас на захист Батьківщини і рішенню задач воєнного часу.

У післявоєнний період намітилися зміни в культурних потребах людей, способах проведення ними свого вільного часу. Це було обумовлено цілим комплексом факторів: поступовим скороченням трудового дня для робітників та службовців на державних підприємствах, в установах і організаціях, що сприяє збільшенню кількості вільного часу; підвищенням освітнього рівня населення, поліпшенням його житлових умов, зростанням доходів; процесами урбанізації, розвитком ЗМІ і, особливо, появою і поширенням телебачення.

У плині 1945 - 1970 років діяльність досугових установ збагатилася новим змістом в усіх напрямках. Стала розвиватися лекційна робота. Тематика лекцій охоплювала питання політики, економіки, науки, мистецтв, моралі і т.п. Жарков А.Д. Организация культурно-просветительной работы. – М.: Просвещение, 1989. – 237 с.

Із середини 50-х років одержали поширення агітаційно-художні бригади. З другої половини 50-х років, у рамках художньої самодіяльності стали з'являтися естрадні колективи, оркестри народних інструментів, у 60-х роки - ансамблі бального танцю, вокально-інструментальні ансамблі, естрадно-циркові ансамблі. Розвиток технічної творчості сприяв появі нових видів самодіяльної художньої творчості: фото кружків, фотостудій, кіностудій. Розширилися масштаби образотворчого і декоративно-прикладного самодіяльного мистецтва в добутках народних майстрів з'явилося більше самобутності, відчутніше став зв'язок із традиційною народною культурою, фольклором. Стимулом були проведені огляди, конкурси, фестивалі художньої самодіяльності.

Активізувалася робота клубних установ по проведенню масових свят. З початку 50-х років у країні починає складатися традиція відзначати дні, присвячені різним професіям.

Приділялася увага роботі з дітьми. В дворах житлових будинків створювалися дитячі клуби, кружки художньої самодіяльності.

У 70 - 80-і роки на відміну від попереднього періоду в структурі дозвілля змінилося співвідношення суспільно організованих форм і індивідуальних: простежувалася тенденція до зростання останніх. З найбільшою повнотою проявилися процеси "одомашнювання" дозвілля, уповільнення темпів росту, відвідуваності установ культури, а по деяких установах її різке зниження. Це торкнулося зокрема кінотеатрів, концертних установ, музеїв, клубів. Жарков А.Д. Организация культурно-просветительной работы. – М.: Просвещение, 1989. – 237 с.

У 70 - 80-і роки продовжував інтенсивно розвиватися туризм. Широкий розмах одержали його неорганізовані форми. Розвиткові самодіяльного туризму сприяло істотне збільшення транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян.

Події 90-х років - зміни політичного ладу в Україні, отримання незалежності, перехід до ринкових відносин також уплинули на сферу дозвілля. Найбільш відчутними вони стали для системи установ культури. У відповідність з новим законодавством установи культури одержували велику самостійність в організації своєї діяльності: були зняті ідеологічні заборони, усунуті обмеження у виборі напрямків роботи, у формуванні штату працівників.

Підготовка кадрів організаторів дозвілля у вищому і середньому навчальному закладах стала здійснюватися з великим обліком особливостей економічного і соціального розвитку суспільства, змін, що відбувалися в культурних інтересах і досугових орієнтація людей. Відбулися перетворення в системі навчальних закладів.

Змінилися джерела фінансування установ культури. На ряду з державними засобами вони могли одержувати прибуток за рахунок розширення асортименту платних послуг, здійснення комерційної діяльності, пожертвувань від приватних осіб, підприємств і організацій. Стали з'являтися досугові установи, що функціонують на основі повної самооплатності: театри-студії, творчі об'єднання, концертні зали, картинні галереї, клуби і т.п. Створювалися досугові установи, орієнтовані переважно на одержання прибутку: казино, нічні клуби, бари і ресторани з різноманітними шоу-програмами.

На фінансовому становищі досугових установ позначалася і відсутність у їх працівників навичок надання платних послуг. До того ж, у силу погіршення матеріального становища гнітючої більшості населення України, багато людей не могли скористатися цими послугами. Через ці обставини матеріальна база установ культури стала занепадати, кількість їх скорочуватись.

На даний момент України поступово, але впевнено розвивається у всіх сферах, починає виходити з вкрай кризового стану, дохід населення хоч незначно