Обслуговування туристів в Аеропорту "Київ"

ЗМІСТ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи – «Обслуговування туристів в Аеропорту "Київ"».

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сучасним станом обслуговування туристів в Аеропорту "Київ", проблемами та перспективами розвитку.

Основними завданнями при написанні роботи були:

підбір та аналіз літературних та наукових джерел з обслуговування туристів в аеропортах;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що від рівня обслуговування громадян в аеропортах залежить їх імідж на міжнародній арені, який може вплинути на потік туристів до України, транзитні перельоти через Україну, бажання туристів користуватися послугами українських аеропортів і, в кінцевому підсумку рівень доходів підприємств авіаційного транспорту і Державного бюджету України. Особливого значення набуває дослідження обслуговування туристів в київських аеропортах, одним з яких є аеропорт „Київ”.

Предметом дослідження є обслуговування туристів в аеропортах, а об’єктом дослідження – Комунальне підприємство Муніципальний Аеропорт „Київ” (КП МА „Київ”) та сучасний стан і тенденції розвитку обслуговування туристів в ньому.

Структурно робота складається зі вступу, основної частини, яка містить сім розділів, висновків, списку літератури та додатків.

При написанні курсової роботи автором були використані законодавчі акти України, статті періодичних видань, особисті знання автора, рекламні та інформаційні матеріали аеропортів та авіакомпаній України, матеріали електронних видань та веб-серверів аеропортів України, статистичні дані Держкомстату тощо.

1. ЦИВІЛЬНА АВІАЦІЯ УКРАЇНИ  

Україна відкрила для себе нові горизонти у 1991 році, коли здобула незалежність. Попередній етап розвитку у теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати на початку XX століття. Ще у 1923 році в Україні було створено авіакомпанію "Укравоздухпуть". Високі показники її роботи стали основою для об'єднання "Укравоздухпуті" з російським "Доброльотом". Так у 30-х роках народився "Аерофлот". Нова доба в історії цивільної авіації України розпочалася зі створення у жовтні 1992 року державного органу регулювання авіаційної діяльності - Укравіації, що співпало з започаткуванням ринкових відносин у цивільній авіації. Була дана свобода ініціативі, створенню нових національних авіакомпаній різноманітних форм власності.[8]   

Завдяки цьому авіації України вдалося уникнути повного краху в умовах різкого падіння обсягів перевезень на внутрішньому ринку, обмеженого правового поля для виконання міжнародних польотів.   

У вересні 1992 року Україна стала членом ІКАО, у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс та стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу.   

Європейська інтеграція є стратегічним пріоритетом для України, вже розроблено й ухвалено Національну програму інтеграції України до європейського союзу (ЄС). Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, включаючи й цивільну авіацію.

У рамках загальної адміністративної реформи в України, початок якої співпав з прийняттям України 15 грудня 1999 року у члени Європейської конференції цивільної авіації, відбувається послідовне реформування системи управління цивільною авіацією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 року № 573 у складі Міністерства транспорту України функціонує Державний департамент авіаційного транспорту – правонаступник Державної авіаційної адміністрації України, який має забезпечувати безпечну діяльність авіаційної галузі та її всемірний розвиток згідно з національним законодавством та міжнародними стандартами, нагляд за їх дотриманням усіма експлуатантами, що працюють в Україні

Основними завданнями Державного департаменту авіаційного транспорту є[8]: 

організація та забезпечення виконання авіаційних перевезень, робіт та послуг;  

реєстрація та сертифікація об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності;  

здійснення нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки і безпеки польотів; 

ефективне використання повітряного простору України, у тому числі у військових цілях; 

забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи управління повітряним рухом та її удосконалення.

Основою державного регулювання діяльності цивільної авіації України є законодавча та нормативно-правова база, яка складається з Конституції України, Закону України "Про транспорт", Повітряного кодексу України (Постанова Верховної Ради України від 04.05.93 № 3168-ХІІ із змінами, внесеними Постановами Верховної Ради України від 21.10.97 № 590/97-ВР та від 15.12.99 № 1297-XIV), Концепції розвитку цивільної авіації України (постанова КМУ 28.12.96 № 1587), інших законодавчих актів, національних нормативно-правових актів, державних та галузевих стандартів, керівних документів із стандартизації, нормативно-правових актів колишнього МЦА СРСР, які не втратили свою актуальність і не суперечать Конституції та чинному законодавству України, чинних для України актів міжнародного повітряного права, документів міжнародних організацій, членом яких є Україна (див. рис. 1.1).

На цей час регулювання діяльності цивільної авіації України здійснюється на основі близько 140 національних нормативно-правових актів та нормативно-правових актів колишнього Союзу РСР, що відповідають міжнародним вимогам.

Перелік нормативно-правових актів, що регулюють діяльність цивільної авіації України, надається у Каталозі нормативно-правових актів, що регулюють діяльність цивільної авіації України.

Рис. 1.1. Структура національної нормативно-правової бази цивільної авіації України[8]

Реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу (ЄС) здійснюється через адаптацію нормативно-правової бази, що регулює діяльність цивільної авіації України, до відповідних стандартів ЄС. Основою цієї діяльності є розроблення та введення в дію у 2001 році:

Повітряного кодексу України (друга редакція);

Загальних засад наближення нормативно-правової бази, що регулює діяльність цивільної авіації України, до відповідних норм Європейського Союзу;

Концепції розвитку нормативно-правової бази цивільної авіації України з урахуванням стратегії інтеграції до ЄС;

Положення про Звід авіаційних правил України.

Вищезазначені нормативно-правові акти є правовою основою для переходу цивільної авіації України на міжнародні, в тому числі європейські, стандарти з питань нормування льотної придатності цивільної авіаційної техніки, сертифікації повітряних суден та їх компонентів, розробників та виробництв авіаційної техніки, авіаційного персоналу, регулювання ринку авіаційних перевезень та інших напрямів авіаційної діяльності.

Станом на 01.02.2004р. в ЦА