1.3. Історія краю

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. В 1959 р. до її складу приєднано територію Дрогобицької області.

Територія Бродівщини була заселена ще в кам'яний вік. Броди - районний центр Львівської області, літочислення якого ведеться з 1084 року, розміщений в північно-східній частині району і розташований на відстані 105 км від Львова.

Місто лежало на важливому шляху, що проходив через Пліснеськ (велике місто Галицько-Волинського князівства), Броди і далі на Володимир та Київ. Неподалік від міста були дві річки та заболочена місцевість, через які переправлялись вбрід. Звідси походить і назва міста. http://www.loda.gov.ua/

Бродівщина займає певне місце в історії українських визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького. У вересні 1648 року при підтримці українського населення міста частина військ Б. Хмельницького на чолі з полковниками Небабою, Нечаєм, Головачем вісім тижнів утримувала в облозі Бродівську фортецю.

Про Буськ як першу письмову згадку йдеться у літописній оповіді "Повесть временных лет" (1097р.). Місто згадується як таке, що вже існувало. Від цього часу і до кінця ХІІ ст. місто перебувало в руках різних господарів.

Місто Городок розташоване над річкою Верещицею, лівою притокою Дністра, за 25 км від Львова. Основа постійного заселення міста почалась в період Київської Русі і інтенсивно розвивалась за часів Галицько-Волинського Князівства (XI-XIVст.)

Після загарбання Галичини шляхетською Польщею у XIVст., вже 1387р. Городок як окреме королівське місто увійшов до складу Львівської землі, а пізніше став центром Городоцького староства. За період 1387 по 1434р великий князь литовський і король Польщі Владислав II Ягайло часто навідувався і подовго жив в Городку, тут і помер у 1434 році.

Перша згадка про м.Жидачів подана в Іпатіївському списку літопису "Повісті минулих літ", "Воскресенському літописі", Московському літописному зводі ХV ст. Під 1164 роком датуються дві назви : Удеч, Удечев. Найдавніше поселення жителів стародавнього міста, за даними досліджень Львівської обласної археологічної експедиції, зафіксовано на горі Базиївці, яка є однією з відомих історичних пам'яток нашого краю. Городище лежить за 800 м на північний захід від сучасного центра міста, на межі правого берега р.Стрий. З історичних джерел дізнаємося, що в ХІV ст. Жидачів був уже досить великим містом і мав замок, обнесений валом. А у 1448 році на місці давньоруської фортеці був збудований новий замок. http://www.loda.gov.ua/

Історія Дрогобиччини своїм корінням сягає сивої давнини. Зокрема, перша згадка про місто Дрогобич датується 1387 р., однак за опосередкованими даними воно значно старіше і було одним із центрів солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Від середини І-го століття - під владою Польщі, пізніше - до 1918 р. - Австро-Угорщини. У 1918 р. на Дрогобиччині була встановлена влада ЗУНР. Із 1919 р. - край знову під польським пануванням. Із липня 1941 р. по серпень 1944 р. Дрогобиччина була під німецькою окупацією.

У 1940-1959 роках існувала Дрогобицька область, у 1939 р. створений Дрогобицький район. 2 квітня 1990 р. над адміністративним будинком районної ради було піднято український національний прапор. На території району знаходиться два пам'ятники історії та культури державного значення і 72 - місцевого значення. До Державного реєстру увійшло 11 пам'яток архітектури, які є на території району. Це, в основному, споруди сакральної архітектури. У Дрогобицькому районі налічується також 14 археологічних пам'яток.

Існування Жовківського району неможливе без районного центру - м. Жовква, яке починає свій родовід з древньоруського поселення Винники неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700-1721рр. Жовківський замок з грудня 1706р. до квітня 1707р. став резиденцією російського імператора Петра I. Сюди у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII у боротьбі за визволення України від царського гніту. У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії, утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади.

Місто Золочів розташоване за 70 км на схід від Львова, на лівому березі річки Золочівки, притоки Західного Бугу. Перша письмова згадка про село Золочів відноситься до 1427 р. Зручне розташування його - на перехресті торгових шляхів сприяло тому, що село швидко стало містом - важливим торговельним центром Західного Поділля. У 1523 р. Золочів отримав магдебурзьке право. У 16-17 ст. Золочів був значним економічним центром, тут розвивалися ремесла, торгівля, зростала кількість населення. 18 ст. характерне для міста розвитком промисловості. У 1782 р. Золочів став центром округи. http://www.loda.gov.ua/

На території Миколаївського району відомо 15 поселень епохи енеоліту (ІІІ тис. до н.е.) в районі сіл Більче, Верин, Гірське, Криниця, Крупсько, Прийма, Раделичі, Рудники та Тростянець. До І тисячоліття нашої ери на території району відноситься 9 поселень поблизу сіл Верин, Заклад, Крупсько, Рудники та Тужанівці і два скарби римських монет у с. Стільсько та м. Миколаєва. У 1772 році територія району увійшла до складу Австрійської імперії.

Після розвалу Австро-Угорської імперії на початку листопада 1918 року в Галичині проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У той час частина Миколаївщини увійшла до складу Жидачівського політичного повіту. З 06 грудня 1966 року утворено Миколаївський район у складі Львівської області з центром у м.Миколаєві. 80-ті роки XX ст. показали, що командно-адміністративна система