Туризм і культурний розвиток особистості

Реферат

Вступ

Останнім часом туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвиткові сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу.

Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей значно розширити знання по історії своєї батьківщини й інших країн, зробити їх більш стійкими, конкретними, образними, краще зрозуміти хід і значення окремих історичних подій і явищ, познайомитися з визначними пам'ятками тієї або іншої країни і т.д.

З економічної точки зору туризм — це особливий вид споживання туристами матеріальних благ, послуг і товарів, що виділяється в окрему галузь господарства, що забезпечує туриста всім необхідним: транспортними засобами, об'єктами розміщення, харчування, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами.

В окремих країнах туризм стає усе більш вагомою статтею державного доходу і входить у число найбільш перспективних галузей національної економіки.

Туризм — поняття достатнє широке й у літературі можна зустріти його різні визначення. З етимологічної точки зору слово "туризм" походить від французького слова tourisme, від tour, що означає — прогулянка, подорож або поїздка, що закінчуються поверненням до місця початку подорожі.

Існують визначення туризму у вузькому і широкому значенні: у першому значенні це подорожі, у другому — усі види руху населення, не зв'язані зі зміною місця проживання і роботи, — подорожі з метою відпочинку.

Туризм і культурний розвиток особистості

Розвиток навчання про туризм тісно зв'язано з історією самого туризму. Здавна вивченням туризму як науки займалися самі мандрівники, і подібні навчання відповідали духові і характерові туризму того часу. Більшість сучасних навчань сталася виникати починаючи з 1970 р., біля половини з них - з 1980 р. Важливо розглянути історичний фундамент науки за назвою "туризм", освітити її основні питання і простежити ланцюжок внесків інших наук у цю дисципліну, та внесок туризму у культурний розвиток особистості.

Роль туризму в сучасному світі багатогранна. В останні роки в силу відомих причин її всі частіше стали зводити до функції мультиплікатора, що здатний відродити: культуру, спорт, інфраструктуру, регіональний господарський комплекс, зайнятість і т.п.

Очевидно, що представлення про цінності туризму в цьому контексті формується тільки через призму інтересів інших сфер життя. Досить придивитися до бюрократичної міграції туризму останнього років - від культури до спорту.

Однак економічні функції далеко не вичерпують можливості туризму в його впливу на процеси, що відбуваються в суспільстві. Комплекси зовнішніх задач, що стоять перед туризмом, і є його функціями. Дані функції складають суть соціального замовлення.

Культурний розвиток особистості одна з функцій туризму, оскільки саме вона дозволяє усвідомити місце туризму в ряді цінностей. Перед туризмом стоїть задача: зробити культурні і природні простори доступними для користі розвитку самої ж особистості.

Туризм - це не стан душі, не порок або достоїнство особистості. Туризм - це дуже сильний, повсюдний і дешевий рекреаційний засіб доставки особистості по альтернативних просторово-тимчасових маршрутах до природної і культурної спадщини.

На відміну від філософського тлумачення аксіології як навчання про метафізичну сутність цінностей у туризмі аксіологичні принципи реалізуються в конкретних моделях туристського простору, що здатні відбивати не тільки вектори і стадії зміни цінностей, але головним чином вектори і стадії зміни в розвитку особистості.

Аксіологічний аналіз у туризмі - важливий метод вивчення процесів інкультурації, тобто засвоєння суб'єктом системи культурних цінностей. Треба сказати, що аксіологічний аналіз послідовно використовується в при розробці і впровадженні нових туристських програм.

Плідною для педагогіки туризму виявиться наступна гіпотеза: виховна функція педагогіки може бути посилена, якщо використовувати засоби туризму для освоєння даного простору з метою культурного формування особистості.

У самому загальному виді можна дати наступне визначення педагогіки туризму: наука про закони освіти і виховання особистості засобами туризму.

Предметом дослідження педагогіки туризму є виховання як ефективний засіб передачі людині раніше накопичених цінностей: знань, моралі, трудового і життєвого досвіду, а також цілеспрямована зміна властивостей особистості в ході занять туризмом, розширення представлень про культурну і природну спадщину.

Пріоритетною функцією педагогіки туризму є розкриття закономірностей в області виховання засобами туризму, туристського утворення, а також керування галузевими освітніми і виховними системами.

Культурне формування особистості розуміється як цілеспрямоване формування культурного досвіду особистості за допомогою: природної і культурної спадщини, освоюваного за допомогою школи, родини, середовища діяльності, дружнього оточення, соціальних інститутів, засобів масової інформації, туризму.

Основна функція засобів туризму сприяти розвиткові особистості шляхом використання специфічних методів для розширення приступності соціокультурної сфери й об'єктів природної і культурної спадщини.

На перший погляд партнерство культури і туризму самоочевидно. У дійсності - це досить непростої. Споконвічно - на рівні розуміння - дві ці, здавалося б, нерозривна складові, культура і туризм, виявилися розведені.

По-перше, у наукових вишукуваннях поняття культурного туризму відсутній. Його немає ні в енциклопедії "Культурология. ХХ століття" (Спб, Изд-во Університетська книга, Алетейа, 1998), немає його й у новому двотомному Російському енциклопедичному словнику (М., 2000) - ніякого згадування.

Існує відомча роз'єднаність. Немає такого відомства, що втягло б культуру в туризм у всій її повноті. У результаті соціальний, загальнодоступний туризм у нас фактично замінений на туризм, заснований на голій вигоді, без соціальної зацікавленості. Громадянам України стали в підсумку недоступні подорожі по своїй країні, навіть по рідному краї.

Що наступив XXI століття вимагає налагодити партнерство культури і туризму, установити їхнє надійне співробітництво. У міжнародному плані тут гарний тут приклад - давні, досить плідні спільні зусилля ЮНЕСКО і Всесвітньої туристської