Наповнити музеї, театри, меморіали можна тільки за допомогою грамотно налагодженого, соціально націленого культурного туризму масової приступності.

Для цього необхідна висококласна професійна підготовка фахівців.

До результату ХХ сторіччя туризм став нормою життя сучасної людини. По перевазі - культурний туризм. Індустрія й інфраструктура тим виразніше виявляються на підйомі, чим сильніше зростає, масово розвивається і знаходить усе більш різноманітне задоволення бажання багатьох подорожувати.

В основі культурного туризму - потреба в духовному освоєнні і духовному присвоєнні культури світу через його відвідування, безпосереднє збагнення і переживання різних культур у різних місцях, коли особисто побачене назавжди стає надбанням, приналежністю думки і почуття туриста, розсовуючи обрії його світосприймання.

Туризм – безумовно, самоціль, оскільки він являє собою задоволення глибинних, непереборних запитів людського єства. Але при цьому самоціль такого роду, коли зусилля по її досягненню спричиняють поява і підйом визначеної інфраструктури (доставка, розміщення, харчування і т.д.), підстьобує розвиток технологій обслуговування. Усе це стимулює також додаткове пожвавлення ряду нетуристських самих по собі секторів економіки, прискорює розмах професійної діяльності по забезпеченню туристів і туризму всім необхідним, збільшує грошові надходження в бюджети різних рівнів, особливо місцеві, що дозволяє економічно зацікавлено і в усі більшій кількості вкладати кошти в ім'я зростання привабливості і комфортної досяжності на своїй території об'єктів туристського відвідування.

Завдяки тому що туризм, насамперед культурний, по природі речей є самоціллю й у цьому своєму статусі нині розвився до загальнодоступного, масового, стали розв'язувані за допомогою туризму важливі, у тому числі соціальні, проблеми: національного відродження, культурного росту, помітного підвищення рівня і якості життя населення тих регіонів і країн, що орієнтовані в першу голову на внутрішній і в'їздний туризм.

Більше туризму - значить більше добробуту, більше культури, більше повноцінного розвитку особистості, більше добросусідства, взаєморозуміння, світу.

Туризм - активний. Він не просто задовольняє потребу в подорожах, але і, зі своєї сторони, розвиває, культивує цю потребу. Чому сприяють і інфраструктура, і вся індустрія туризму.

Культурі, щоб бути сповна затребуваної всюди у світі, потрібна підтримка і з боку туризму. А туризмові для його розквіту необхідна культурна складова. Це без перебільшення основа основ міжнародних культурних і туристських обмінів. Партнерство культури і туризму, тісне співробітництво між ними - веління часу, один з категоричних імперативів XXI століття, для чого необхідно також наукове, освітнє забезпечення.

Філософія туризму вимагає впровадження туризму на нових територіях, залучення в обслуговування великої кількості людей. Аналіз мультиплікативних моделей розвитку туризму знайшов велику віддачу від туризму, у кілька разів перевищуючі витрати, що стимулює місцеву економіку і поліпшує умови життя. Швидкими темпами росте масовий туризм, але впроваджені в життя проекти починають піддаватися ретельному аналізу, а іноді і критиці.

Соціологи [серед них виділяються дослідження Кнебеля (Knebel, 1960) і Фостера (Forster, 1964)] усвідомили теоретичну і практичну важливість туристських досліджень. Психологи Фабер (Farber, 1954) і Різон (Reason, 1964) займалися вивченням психології туризму. Інтерес до туризму ріс, а знання накопичувалися, складаючись у спадщину. Так оформився точний архетип цієї області знань.

Висновок

Отже вплив туризму на культурний розвиток особистості складно недооцінити. Але два питання залишаються відкритими для соціальних наук: перший - вивчення впливів туризму на соціум і розвиток відповідних соціальних потреб, породжуваних розвитком туризму. Другий - зв'язаний з вивченням зміни наших представлень про туризм, його функціях і соціальній ролі. Цим починають серйозно займатися психологія і соціологія. У той же час з'являється безліч інших проблем.

Об'єднаними зусиллями продовжують зміцнюватися позиції туризму у світі. З початку століття, а особливо починаючи з Другої світової війни, велика кількість урядових організацій і комерційних агентств ще раз підтвердили важливість туризму на світовому рівні. Отже, вивчення туристики почалося з економічної дисципліни, у якій воно зародилося, а потім охопило практично всі науки. Туристські дослідження і становлення школи туризму повільно, але вірно набирають обороти.

Література

Сапрунова В. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. - М.: "Ось-89", 1997.

Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные отношения. - М., 1990.

Г.Ф. Шаповал. История туризма. – Мн.: Єкоперспектива, 1999.

- “Феномен туризма”, Президент Всемирной академии туризма при Всемирной туристской организации Джафар Джафари

- В.А. Квартальнов, “Культура и туризм – вместе”

- В.А. Дмитриев, “Партнерство культуры и туризма: вступление в XXI век”

- П.А. Виноградов, Н.И. Каракуця, К.А. Пшенко, “ Единое туристское пространство как гарантия социально-духовного развития государств - участников СНГ”

- И.В. Зорин, “Аксиологическое пространство как предметная область педагогики туризма”