1.2. Перспективи розвитку міжнародних туристських обмінів

За останні десятиліття міжнародний туризм одержав значний розвиток в усім світі. Правда в різних регіонах його ріст був неоднаковим. Збільшення обсягів міжнародного туристського обміну в Європі. Латинській Америці, Африки було на рівні середньосвітових показників; у країнах Близькій Схід воно перевищило них у 3,5 рази; У Південній Азії майже в 6 разів, а в країнах Східної Азії - більш ніж у 10 разів.

Розглянемо перспективи розвитку міжнародних туристських обмінів на найближчі 10-15 років. Для цього варто звернути увагу на фактори, від яких залежить розвиток туризму.

Тут необхідно відзначити групу демографічних факторів, куди насамперед відноситься ріст народонаселення планети. У результаті чого збільшується і світовий туристський потенціал, до туризму виявляють інтерес нові людські ресурси.

До групи соціальних факторів, що сприяють розвиткові туризму, варто віднести поліпшення оплати праці і підвищення матеріального забезпечення громадян в індустріально розвитих країнах. Крім того, важливу роль грає збільшення тривалості оплачуваної відпустки, що приводить до збільшення кількості вільного часу в робітників та службовців.

До групи економічних факторів варто віднести розширення зовнішньоекономічних і торговельних зв'язків між країнами і континентами. Потреби великого виробництва, створення монополій, пошук нових ринків збуту продукції утягнуть за собою ріст міжнародних контактів. Поїздки представників ділових кіл здобувають усе більш масових характер.

Особливо необхідно відзначити політичні фактори. Демократичні зміни, що відбулися в країнах Східної Європи наприкінці 80-х початку 90-х років XX століття теж зіграло свою роль у розвитку і розширенні міжнародного туризму.

2. Рекреаційно-туристичне господарство Італії

2.1. Історія розвитку туристичної індустрії Італії

Історія туризму в Італії бере початок ще в 600 р. д. н. е., коли римські патриції, та багата знать будували в околицях міст вілли, і виїжджали відпочивати сімямі на сезони. В минулому тисячоріччі туризм в Італії набуває сучасного особливого значення сюди приїжджають відпочивати зі всього світу, багата знать та короновані особи придбають нерухомість в Італії. Багато курортів Амальфітанського узбережжя Італії, відомі ще з римських часів.

Історія розвитку сучасної індустрії рекреації та туризму в Італії нараховує більш 100 років, за які країна перетворилася в один з ведучих туристських центрів світу. У 1991 р. 36% усіх туристських прибуттів у середземноморському басейні приходилося на Італію.

У 1983 р. з метою розвитку сфери туризму і готельної індустрії в країні прийнятий Основний закон по розвитку й удосконалюванню туризму. У цьому законі визначаються органи керування туризмом на регіональному рівні і порядок їхнього функціонування; дається визначення і класифікація готельного господарства країни; умови, на яких дозволяється займатися туристською діяльністю транспортним і туристським бюро, суспільним асоціаціям; регулюється діяльність професіоналів у туристській сфері; визначаються міри підтримки туристської галузі з боку держави і т.д.

Основні туристські ресурси Італії - гори, озера і культурні цінності в першу чергу залучають іноземців, а не місцевих туристів. Серед головних мотивів прибуття в країну 45% іноземних гостей відзначають її культурно-історичні цінності, 43% - клімат, 27% - природу і близько 30% - комбінацію всіх попередніх.

Міжнародний туризм Італії в основному зосереджений на півночі країни. Наприклад, у 1990 р. частка проведених тут іноземцями днів склала 57% від загального числа турднів по країні. Перше ж місце по прийому іноземних гостей займає місто Венетто - 20% усіх прибуттів у країну, далі йдуть Тоскано й Альто-Адідже, кожний має по 13% усіх прибуттів.

Внутрішні туристи (близько 39 млн. чоловік) намагаються провести відпочинок, в основному, на курортах своєї області. Однієї з причин цього є відсутність розвитої мережі автомобільних доріг, як, наприклад, у сусідній Франції. Так, населення північних областей Італії відпочиває на найближчому морському березі, де гарний літній клімат. Таким чином, густонаселені області Італії, такі як Емілія-Роман’я, Венето і Тоскана, що мають вихід до моря, а також область Ломбардія, де розвиті зимові види спорту, приймають у середньому близько 10% внутрішніх туристів кожна.

Наплив туристів, особливо домашніх, приходиться, в основному, на два літніх місяці - липень і серпень (у сезон завантаженість місць розміщення в деяких областях перевищує 40%). Ця обставина створює проблеми як для міст, так і для прибережних курортів, а також для індустрії гостинності країни в цілому, оскільки її номерний фонд невеликий. Велика частина готелів країни зосереджена в північно-східній частині: 46,1% усіх готелів і 40,8% усіх готельних місць. Найбільше число готелів сконцентроване в області Трен-Тіно-Альто-Адідже, 18,5 і 13,7% готелів і готельних місць відповідно.

У прибережних районах центральної частини Італії в основному поширені табірні містечка, а на півдні недостатньо готельних місць, що здаються в оренду. Однак неспланований і безконтрольний розвиток місць розміщення туристів, вторинних будинків впливає на навколишнє середовище. Крім того, туристський сектор розвивається в безпосередній близькості від промислових зон для того, щоб приєднати його до відносно розвитої інфраструктури цих зон.

У 80-х роках Європейське співтовариство почало здійснювати дорогий проект по розвитку туристської інфраструктури південного регіону Італії - Медзоджорно на загальну суму 34,9 млн. екю. Ціль цього проекту