Порівняємо потоки громадян з України в Італію, та з Італії в Україну у 2002-2003 рр.. у діаграмі 2.2.4.

Діаграма 2.2.4. Потоки громадян з України в Італію, та з Італії в Україну у 2002-2003 рр.., за видами туризму.

Як видно з діаграми 2.2.4. потік бізнес туристів з Італії в Україну значно більше ніж з України в Італію, та має тенденцію до зростання в Україні і в Італії; потік приватних туристів з України в Італію переважає над потоком з Італії в Україну та має тенденцію до зростання в Україні і в Італії; потік організованих туристів з України в Італію майже у два рази переважає над потоком з Італії в Україну та має тенденцію до зменшення в Україні і до збільшення в Італії.

2.3. Проблеми та перспективи подальшого розвитку рекреаційно-туристичного господарства Італії

З огляду на зростаючу значимість туризму для національної економіки, а також загострення конкуренції серед туристичних фірм у середземноморському басейні, італійський уряд з кінця 90р. здійснює цілеспрямовану програму по розвитку туризму. Ця програма розробляється на основі заявок, що надходять з місць. Так визначаються пріоритетні напрямки розвитку окремих регіонів. Особлива увага уряду до цього сектору обумовлено і тим, що він допомагає вирішити проблему безробіття, особливо на півдні Італії. Наприкінці 90р. на створення туристичних інфраструктур, охорону і реставрацію історико-архітектурних пам'ятників у Сицилії було виділено більш 244 млн. дол..

У 2000р. новим стало прийняття широкомасштабного проекту по благоустрої прибережної зони і будівництву невеликих портів, здатних приймати частки круїзні яхти і невеликі прогулянкові катери. Середня місткість таких портів складає 400-600 судів. Перший етап реалізації цього проекту припускає будівництво 35 портів, переважно на узбережжі Тірренського моря з подальшим розвитком навколо них відповідної туристичної інфраструктури. Потім передбачається освоєння південного і південно-східного узбережжя.

На початку 2000р. італійський уряд упритул підійшов до розробки механізмів законодавства для заохочення розвитку туризму. Була прийнята Міжрегіональна оперативна програма по реалізації 500 проектів, у якій вперше передбачалось використання засобів з європейських фондів на 250 млн. дол.. Виправдали себе і прийняті закони по Ювілейному року, спрямовані на модернізацію туристичних інфраструктур у Римі і Лаціо, завдяки яким удалося залучити приватні інвестиції на 4 млрд. дол..

У 2000 р. на затвердження парламенту був представлений загальнонаціональний закон про туризм (прийнятий на початку 2001р. під №135/2001). Закон, що запізнився, як мінімум на 15 років, уводить поняття «місцевих туристичних округів», у рамках яких і повинні створюватися туристичні інфраструктури. Важливим нововведенням стало також і те, що туристичні фірми по своєму статусу відтепер прирівнюються до виробничих підприємств, що дозволяє їм користуватися тими ж нормативами актами в плані захисту власних прав. У цьому зв'язку при Мінпрому створений спеціальний фонд допомоги розвиткові турбізнесу. Передбачається також увести загальну для всієї Італії класифікацію стандартів якості пропонованих послуг.

Для кращої взаємодії туристичних агентств передбачається проводити раз у 2 роки національну конференцію по туризму. Разом з тим кілька законів, прийнятих у 2000р., були спрямовані на надання ряду пільг, у т.ч. і податкового характеру, для інвесторів у туристичний сектор.

У 2000р. була розроблена схема приватизації національної організації по туризму (ENIT), що також набутила чинності закону. Перетворення ENIT в АТ повинно дати новий імпульс розвиткові не тільки національному туризму, але більш активним діям Італії на міжнародному туристичному ринку. Передбачається також опублікувати список інвестиційних проектів, що за допомогою представництв Інституту зовнішньої торгівлі Італії буде представлено відповідним організаціям інших країн.

Частина державних асигнувань була спрямована на професійну підготовку кадрів, зайнятих у туристичному бізнесі, відповідно до необхідних світових стандартів. У багатьох містах Італії стали створюватися вищі школи або відкриваються при університетах спеціалізовані факультети туристичного бізнесу, де підготовляються фахівці з економіки туризму, керуванню туристичними послугами, ресторанному і готельному бізнесу.

Однак як і раніше уразливим місцем в італійському туристичному бізнесі залишаються транспортні інфраструктури: аеропорти, система залізничного повідомлення, міського транспорту, таксі. У програмі цьому питанню приділяється особливе місце.

Висновки

У наші дні пересування людей у туристських цілях охопило всі країни земної кулі, і завдяки їм контакти між людьми з різних країн стають повсякденною реальністю. Особливо інтенсивно почали освоювати світ люди з закритих раніше суспільств. Можна з упевненістю затверджувати, що міжнародний туризм трансформує ці суспільства.

Наші співгромадяни активно включилися в процес освоєння раніше закритих для них закордонних країн. Природно, що цей процес жадає від людей, що безпосередньо або побічно відповідають за подальше ефективне впровадження українського туристського ринку в загальносвітовий глибокого розуміння міжнародного туризму, саме дослідження розвиненої туристичної індустрії інших країн, таких наприклад як італійська, дозволить українцям дослідити тенденції та механізми успішного розвитку туризму.

З дослідження туристичних та екскурсійних ресурсів Італії можна зробити наступні висновки:

Італії має перспективне фізично-географічного положення в Середземному побережжі та м’які природнокліматичні умови, що дуже сприятливо для подальшого розвитку туристичного бізнесу. Історико-культурний потенціал Італії дуже великий, більшість туристів приваблює саме він, держава створює умови для фінансування реставрації, та його підтримання. Соціально-економічній політика Італії направлена на розвиток і удосконалення галузі туризму і всіх його видах, що дає визначні результати.

По організованому туризму Італія вже не перший рік входить у п'ятірку найбільш відвідуваних країн. У 2000р. вона зайняла 4 місце, уступивши Франції, США й Іспанії. Основний потік туристів надходив із країн із сильними католицькими традиціями, зокрема Іспанії, Мексики і Бразилії. Однак,