.

Перші неолітичні поселення землеробів та скотарів виникли на Середземноморському узбережжі. Епоха енеоліту на південному сході Іспанії характеризується розвитком мідяного виробництва. У бронзовому періоді Іспанія вступила до аграрної культури, носії якої влаштовували свої поселення на верхів’ях пагорбів та зміцнювали їх стінами. До культурних пам’яток цього періоду належать збудовані з кам’яних плит гробниці з критими коридорами. Вони на сьогоднішній час є об’єктами наукового та археологічного туризму.

Згідно з античною традицією, найдавнішою державою Іспанії була Тартесс (що існувала на початку 1 ст. до н. е.). З 7 ст. до н. е. розпочалася систематична колонізація східного та північного узбережжя Іспанії фінікійцями та греками. У залізному періоді склалася культура іберів, яка розповсюджувалася на узбережжі Середземного моря. Від мистецтва іберів збереглися залишки складених насухо циклопічних кам’яних стін Таррагони (6 ст. до н.е.), а також відомі грецьким та фінікійським впливом скульптури та розписні керамічні вази. Всі знахідки цього періоду добре представлені в багатьох археологічних музеях по всій Іспанії і використовуються як екскурсійні об’єкти показу в пізнавальному туризмі.

В 5 – 3 ст. до н. е. на території Іспанії розселилися кельти, що прийшли на півострів через Піренеї. В результаті змішання кельтів та іберів з’явилось нове племінне угруповання – кельтібери. До кінця 3 ст. до н.е. більша частина Іспанії опинилася під владою Карфагену. До початку 2 ст. до н. е. карфагеняни були витіснені римлянами. У 197 р. до н. е. Рим проголосив Іспанію своїм володінням та розділив її на дві провінції – Іспанію Ближню та Іспанію Дальню. У період римського панування було поширено рабство. Склався клас іспано-римської знаті. До архітектурних пам’яток цього періоду відносяться римські театри, акведуки, храми, мости, що розташовані майже по всій території країни та є туристичною принадою. В основному вони використовуються з метою пізнавального та археологічного туризму Путеводитель. Испания: туристический справочник. – М.: “Аст”, 1997. – 240 с..

В 409 р. на територію Іспанії вторглися вандали, алани та свеви. В північно-західній Іспанії було утворено королівство Свевів, хоча вже у 429 р. вони були витіснені римлянами до Африки.

У другій половині 5 ст. вестготський король Ейріх розірвав союз з Римом та захопив майже усю територію Іспанії. У 6 ст. столицею королівства стало місто Толедо. В цей період активно формувалися феодальні відносини, виникали великі іспано-римські магнати. Наприкінці 6 ст. Іспанія перейшла від аріанства до католицизму, який вона проголосила офіційною релігією. У країні постійно точилися міжуособиці і панували сепаратистські настрої. Найперші пам’ятки мистецтва феодальної епохи належать художній культурі панування вестготів. Це важкі за формами церкви з рясним різьбленим декором в інтер’єрі. Яскравими представниками цього стилю є Сан-Хуан в Баньосі, 661 р.; Санта-Педро де ла Наве в провінції Самора, біля 700 р.; ці пам’ятки вважаються національним надбанням Іспанії та включені до програми усіх пізнавальних екскурсій цією частиною країни. До пам’яток мистецтва цього періоду також відносять прикраси “поліхромного стилю” з яскравою емаллю та кольоровим камінням, що знаходяться в ювелірному музеї Сарагоси і є об’єктом професійного (ювелірного та мистецького) туризму.

В 711 – 718 рр. майже вся територія Піренейського півострова була завойована арабами-берберами, що згодом дістали назву маври. На завойованих іспанських територіях араби утворили емірат, який входив до складу халіфату Омейядів. В 756 р. Омейяди заснували незалежний Кордовський емірат, а у 929 р. – Кордовський халіфат. Найбільшої потужності арабська держава дістала за Абдаррахмана ІІІ. Розвиток феодалізму привів у 10 ст. до послаблення центральної влади. В 1031 р. Кордовський халіфат розпався на безліч малих еміратів. На розвиток архітектури та мистецтва в цей час значний вплив зробили відомі витвори мавританського мистецтва. Серед них – палац Альгамбра (Кордова), який є унікальним за своєю архітектурною будовою та стилем і використовується для екскурсійного туризму.

Ще з 8 ст. на півночі півострова виникли центри супротив арабському завоюванню. В 718 р., після поразки, що була нанесена маврами, силами місцевого ополчення у Ковадонгі утворилося королівство Астурія. Так був закладений початок Реконкісти (відвоювання народами Піренейського півострова територій, захоплених маврами). Іншим центром опору була Наварра, що в боротьбі з маврами та франками у середині 9 ст. досягла незалежності. Третім опорним пунктом реконкісти стала територія між Піренеями та річкою Ебро, яка була завойована франками в 785 – 811; тут була утворена Іспанська марка. До кінця 9 ст. графства, із яких складалася Іспанська марка, стали фактично незалежними феодальними країнами. Головну роль серед них відігравало Барселонське графство. З просуванням Реконкісти на південь різноманітні за своїми витоками місцеві художні традиції вступати у взаємозв’язок з мистецькими традиціями Франції та ІспаніїПутеводитель. Испания Polyglot. – Дубль В. – М. – 2000. – 343 с.

.

Особливий відбиток на мистецтво Іспанії наклали аскетизм та фанатичне благочестя, що затверджувались під час боротьби католицької церкви.

З 924 р. розширене королівство Астурія почало називатися королівством Леон (від імені нової столиці – міста Леон). В 1035 р. Кастилія (в 10 ст. графство в складі Леона, фактично незалежне, на поч. 11 ст. завойоване королівством Наварра) оформилося як самостійне королівство. В цьому ж році незалежним королівством стає Арагон.

Інтереси розвитку Реконкісти створювали тенденцію до об’єднання