Головний етап Реконкісти розпочався після розпаду в 1031 Кордовського халіфату. В 1085 р. кастильці взяли Толедо, який став столицею Леоно-Кастильського королівства. Дрібні арабські держави перед загрозою Реконкісти покликали на допомогу Альморавидів з Північної Африки. Вони отримали перемогу при Салаці 1086 р. та підкорили собі мусульманську частину Іспанії, призупинивши хід Реконкісти. Однак, у 118 р. Арагон відвоював у маврів Сарагосу. В 1212 р. при Лас-Навас–де-Толоса об’єднані сили Кастилії, Арагону та Наварри здобули визначну перемогу над військами альмохадів. До середини 13 ст. у маврів лишилася лише невелика територія на півдні – Гранадський емірат. На заході реконкісту проводила Португалія. На цьому етапі для архітектури характерний яскравий вигадливий мавританський стиль поєднаний з італо-французькими напрямками. Таке розмаїття архітектурних стилів створило різнопланові забудови середньовічних іспанських міст. Загальними для цих міст були невпорядкованість щільної забудови, кільця міських мурів з воротами, від яких вузькі звивисті вулиці вели до площі з ратушею та храмом. До сьогоднішнього часу збереглися міста-замки Андалусії, які є об’єктами тематичного та екскурсійного туризму. Також прикладом таких архітектурних стилів можуть слугувати міста Прованса, Бургундії та Каталонії. Країна Басків і досі залишається осередком середньовічної архітектури та надає розміщення в парадорах.

Кастилія володіє відомими замками, що використовувалися в якості оборонних споруд, а згодом (15 ст.) були перебудовані в парадні резиденції.

В будівництві храмів з 8-9 століття продовжували розвиватися вестготські традиції (невеликі кам’яні церкви), особливо на півночі. Представниками цього стилю є відомі туристичні місця біля Овьєдо: Сан-Хуан де лос Прадос (830 р.) та Сан-Мігель де Ліньо (848 р.). Але вже в 10 – 12 ст. мосараби привнесли вархітектуру елементи цегляної будови. Церква цього стилю Сантьяго де Пеньябла біля Леону (1920 р.) є відомим об’єктом туристичного показу. У рано відвойованій Каталонії, що тяжіла до Іспанії та південної франції до початку 11 століття будувалися 3-нефні церкви-фортеці: Санта-Марія в Ріполі 1020 – 32 рр., що були близькі до романського стилю. Перші романські церкви 12 ст. є дуже відомими святинями Іспанії: Сан-Вінсенте в Авілі, а також Сантьяго-де-Компостелла (1080-1211), що є місцем паломницького туризму багатьох католиків Європи. Окрім того, Сантьяго-де-Компостелла – одна з найперших церков, збудована у готичному стилі.

Реконкіста із самого початку набула характеру колонізаційного руху, в якому основною рушійною силою були селяни Кастилії та Леону. Під час колонізації більшість кріпаків домагалися звільнення від персональної залежності. До 15-16 ст. відноситься створення особливо великих латифундій Андалусії (що зберігаються і до нашого часу). Під час Реконкісти виник прошарок дрібного лицарства.

В 1479 р. завдяки шлюбу Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської була встановлена династична унія Кастилії та Арагона, що поклала початок фактичного об’єднання Іспанії в єдину державу. Ізабелла та Фердинанд, спираючись на створену в 1476 р. ерманаду кастильських міст, вжили ряду заходів, спрямованих на обмеження влади великих феодалів. Були зруйновані мури багатьох феодальних замків, феодали позбулися права карбування монет та ведення власних війн, була створена система централізованого управління.

В 1480 р. була заснована інквізиція, яка розпочала жорстоке переслідування єретиків. В 1492 р. завершилася взяттям Гранади Реконкіста. Арабсько-берберське населення, що залишалося в Іспанії, насильницьким шляхом приверталося до християнства. В 1492 р. з Іспанії було вигнано євреїв, а у 1502 р. – маврів, що не прийняли християнства.

В архітектурі Іспанії в цей період відбувався розвиток готики. В Каталонії в цей період було збудовано кращий зразок громадянської споруди епохи готики –біржа (“лонха”) в Пальмі (1426-51), що слугувала зразком для бірж Валенсії та Сарагоси. Всі ці будівлі зараз є екскурсійними об’єктами. На півдні Іспанії будувалися церкви з баштами-дзвіницями у вигляді мінаретів (Сан-Сальвадор в Теруелі, 14 ст.; Санта-Марія в Калатакоді, кін. 15 ст.), які нагадували мечеті та синагоги. Згодом всі вони були перебудовані в християнські храми. Сьогодні вони є чудовим зразком поєднання культур та релігій та масово відвідуються туристами: Собор Ла Сео в Сарагосі, 1119-1550; церква Санта-Марія ла Бланка в Толедо, 1180-13 ст.

Особливу увагу туристів привертають пізньоготичні собори Севільї, що мають подібність до монастиря Педрабльєс у Барселоні. Стіни цього монастиря розписані художником Феррером Бассою – засновником каталонської школи живопису Путеводитель. Испания Polyglot. – Дубль В. – М. – 2000. – 343 с.

.

З завершенням Реконкісти особливо гостро для королівської влади постало питання про нові джерела доходів. Іспанія та Португалія першими використали досягнення науки мореплавства для організації далеких мандрівок в пошуках шляхів до Індії. По відкриттю Колумбом Америки (1492 р.) розпочалося захоплення та колонізація іспанцями в першій половині 16 ст. Мексики, Перу, Болівії та ряду інших земель Центральної та Південної Америки. Тим самим було закладено підвалини Іспанської колоніальної імперії. В Іспанію з Америки увірвався потік золота та срібла, здобутий пограбуванням та дешевою рабською працею. В 16 ст. Іспанія значно розширила свої володіння в Європі. В 1504 р. володінням Іспанії стали Неаполітанське королівство та Сицилія. В 1512 р. до складу Іспанії увійшла Наварра. Більше 50 років вела Іспанія війни із Францією за володіння землями на території Італії, в результаті яких під її владою опинилися землі Середньої та Північної Італії. Із вступом у 1516