р. на престол Карла І Габсбурга були приєднані Нідерланди. В 1519 р. Карл І став імператором “Священної Римської Імперії”, а Іспанія перетворилася на найбільшу світову державу. Для цього періоду характерним є стиль архітектури платереско, коли скульптурне оздоблення ніби вкривало стіни будівель. До цього стилю відноситься відомий туристичний об’єкт – колегія Санта Крус у Вальядоліді, а також палац Каса де лос Пікос у Сеговії (16 ст.) Також в цей період характерною особливістю був Ренесансний стиль: палац Карла V в Гранаді – пам’ятка рархітектури ЮНЕСКО.
Колонізація Америки спочатку добре відбилася на економічному розвиткові Іспанії. Торгівельним центром європейського значення стала Севілья, що на початку 16 століття отримала монополію колоніальної торгівлі. В першій половині 16 ст. спостерігався економічний підйом, що призвів до зародження капіталістичної мануфактури. Іспанська промисловість отримала достатньо робочої сили з села, де в цей час йшло обезземелення селян, яких витісняла Места – союз феодалів-вівчарів. Але, вступивши на шлях першочергового накопичення з дуже слабкою буржуазією та сильним дворянством Іспанія неминуче і швидко перейшла до економічного краху. Для дворянства та королівської влади приток дорогоцінних металів з колоній став потужним джерелом доходів, а тому вони не були зацікавлені в розвитку господарства. В Іспанії склався монархічний абсолютизм. В 1520-22 рр. у Толедо було проведено повстання комунерос, що було жорстоко придушено.
Така загальна ситуація призвела у середині 16 ст. до занепаду країни. До другої половини 16 ст. відносяться великі невдачі зовнішньої політики Іспанії: загибель іспанського флоту – т. з. “Непереможної армади” – у війні з Англією; невдале втручання у релігійні війни у Франції. В 1566 р. в Нідерландах розпочалася буржуазна революція, яка призвела до відокремлення їх від Іспанії. Виснажливі війни знищили багату казну. Величезні кошти марнувалися на адміністративний аппарат. Іспанські королі стали боржниками генуезьких та німецьких банкірів. Філліп ІІ проголосив державу банкрутом. На початку 17 ст. економічний занепад ще більше посилився. Війни з Англією 16 – 17 ст. призвели до втрати морської переваги. В результаті виснажливих війн Іспанія змушена була визнати незалежність Голандії, а в 1668 р. вона визнала незалежність Португалії.
У 17 ст. у архітектурі затверджується стиль “десорнаментадо”, що також називався ерререско за ім’ям Еррери, який будував резиденцію Філліппа ІІ – Ескоріал (1563-84), у якому геометризм композиції межує з бідністю форм, який все ж справляє величне враження на туристів і сьогодні.
Архітектурними пам’ятками іспанського барокко 17 ст. є колегія Сан-Томасо в Мадриді архітектора Х. Хіменеса Донсо; храм Ла Пасьон в Вальядоліді. У 18 ст. іспанське бароко набуло загальновизнаної популярності: було створено чудовий архітектурний ансамбль Пласа Майор в Саламанці, який включений до усіх туристичних екскурсійних маршрутів. До пам’яток цієї ж епохи можна віднести інтер’єр картазіанського монастиря Ла Картуха в Гранаді.
На початку 18 ст. Іспанія та її володіння стали об’єктом боротьби між Францією, Великобританією, Австрією та іншими державами. Після смерті Карла ІІ (1700) розпочалася загальноєвропейська війна за Іспанську спадщину. Війна закінчилася встановленням в Іспанії влади Філліпа V (онука французького короля Людовіка XIV), засновника династії Бурбонів в Іспанії. До туристичних пам’яток цього періоду належить резиденція Філліпа V в Севільї, яка являє собою прекрасний пам’ятник архітектури та садово-паркового мистецтва.
До середини 18 ст. намітилося пожвавлення іспанської економіки, почала розвиватися капіталістична мануфактура. В 60-80–ті рр. 18 ст. за Карла ІІІ було проведено ряд реформ у дусі просвітницького абсолютизму Путеводитель. Испания: туристический справочник. – М.: “Аст”, 1997. – 240 с..
Революція кінця 18 ст., що почалася у Франції, змусила правлячі кола Іспанії зміцнити позиції феодалізму. Карл IV, який зайняв престол у 1788 р., віддав Іспанію під владу Камарильї, яку очолила королева Марія Луїза Пармська.
В 1793 р. Іспанія вступила у війну із Французькою республікою. Поразка іспанських військ призвела до Базельського миру (1795) та укладення угоди про франко-іспанський наступальний союз. Виконуючи волю Наполеона, Іспанія вступила до виснажливої війни з Великобританією та Португалією (1801). Після розгрому франко-іспанського флоту в Трафальгарській битві 1805 р. трапилося сильне ослаблення зв’язку Іспанії та її американських колоній. Ця епоха характерна будівництвом монументальних палаців на зразок Версальського: Ла Гранка біля Сеговії (1721 - 26); Королівський палац у Мадриді (1738-64 рр.), які зараз перетворені на музеї та слугують об’єктами масового відвідання туристами.
В березні 1808 р. розпочалася французька агресія проти самої Іспанії. Це викликало Іспанську визвольну війну і призвело до революції. Перша Іспанська революція (1808 – 14) була спрямована на вигнання французів та проведення ліберальних реформ. Прогресивне законодавство кортесів – Кадисська Конституція 1812 р., декрет про відміну сеньйоральних прав, знищення інквізиції і т. д. – були впроваджені лише частково. Але Фердинанд VII проголосив конституцію 1812 р. недійсною, а для приборкання визвольного руху в колоніях туди були спрямовані іспанські війська. Згодом, через опір народу, Фердинанд VII у 1820 р., все ж він прийняв конституцію 1812 р. Із своїх американських володінь Іспанія зберегла лише Кубу та Пуерто-Ріко.
В 1833 р. в Іспанії розпочалася громадянська війна, що дістала назву Першої Карлістської. У 1834 – 43 рр. проходила третя іспанська революція, після якої вдалося здійснити наступні перетворення: остаточно знищена інквізиція, майорати, феодальні права поміщіків. У квітні 1834 р. встановився режим конституційної монархії.
В 40-і рр. 19 ст. в Іспанії розпочався промисловий переворот. Виникли металургійні заводи. Між Барселоною та Матаро було збудовано першу залізницю. Створювалися банки