та страхові компанії.
1854 р. розпочалася четверта іспанська революція 1868 – 74 рр., в результаті якої з престолу було вигнано Ізабеллу ІІ та передано корону Амадею Савойському, який в результаті наступної революції зрікся престолу.
В 90-х рр. 19 ст. серед іспанських анархістів почала зміцнюватися терористична течія. Наприкінці 19 ст. політично оформилися національні рухи каталонців, басків та галісійців. В цей період в архітектурі епоха романтизму змінюється стилем “модерн”, яскравим представником якого був Антоніо Гауді, що збудував культові туристичні будівлі по всій Іспанії.
На початку 20 ст. Іспанія знову намагалася активізувати свою колоніальну політику шляхом захоплення Марокко. У відповідь на призов в армію резервістів для ведення війни в Марокко у 1909 р. спалахнула загальнодержавна стачка, що переросла у повстання.
У роки І Світової війни 1914 – 18 рр. Іспанія оголосила нейтраліт. Темпи промислового зростаня країни значно прискорилися. В 1923 р. генерал Прімо де Рівера здійснив державний переворот, а у 1924 р. створив партію диктатури – Патріотичний союз. В ці роки в Іспанії з’являється монополія на тютюнові та нафтові продукти. В середині 1926 р. Іспанія завершила завоювання Марокко.До цього періоду відносяться відомі підземні узбережні війскові катакомби, які є зараз об’єктом пізнавального туризму.
17 – 18 липня 1936 р. в Іспанії спалахнув військово-фашистський бунт. Розпочався 32-місячний період громадянської війни, яка закінчилася у березні 1939 р. безумовною капітуляцією військ Національної хунти та встановленням диктатури генерала Франко. Фашистський устрій генерала Франко активно підтримувався урядами Німеччини та Італії.
За франкістського режиму єдиною політичною партією Іспанії була Іспанська фаланга. Шалений натиск диктатури призвів до еміграції близько 500 тис. іспанців. Відома резиденція генерала Франко зараз перетворена на музей та відвідується туристами.
Під час ІІ Світової Війни 1939 – 45 рр. Іспанія, незважаючи на свою декларацію “про нейтралітет” допомагала військам Італії та Німеччини. В 1950 р. Генеральна Асамблея ООН дозволила країнам-членам ООН відновити дипломатичні відносини з франкістською Іспанією. В 1952 р. вона була прийнята в ЮНЕСКО, в 1955 р. – в члени ООН.
У відповідності до Конституції 1978 р. Іспанія є соціально-демократичною правовою державою, формою правління якої є парламентська монархія. Столицею держави є Мадрид, де знаходиться Король та Уряд країни. Тут також розташовані законодавчі органи (Сенат та Конгрес Депутатів) та органи судової влади.
У теперешній час Іспанська держава складається з сімнадцяти Автономних Співтовариств (дод. 2.1.2.) та двох міст Сеути та Мелільї, кожне з яких має статус автономії.
Іспанське історичне минуле не залишилося непоміченим. Століття за століттям з плином часу змінювалася іспанська культура; до неї привносилися нові традиції, додавалися різні риси. Національні особливості іспанського народу проявляються перш за все у фестивалях та святах країни:
Карнавали. Основні карнавали країни проходять у містах Ланце (Наварра), де беруть участь міфологічні персонажі (Сіропот та Зальдіко), що розповідають про тисячолітні традиції, як, наприклад, спалювання ляльки Перо-Пало; карнавал в Вільянуева де ла Вера (Касерес); карнавал в Кадісі, де бере участь військовий духовий оркестр; а також карнавал в Тенеріфе і Лас Пальмас де ла Гран Канарія, де обидва міста змагаються в яскравості та красі своїх видовищних заходів.
Березневі свята Вогонь і порох. Валенсія відмічає свої національні “фальяс”, під час яких спаллють святкові ляльки нінтос.
Релігійні свята. Страсний тиждень – велике релігійне свято, що зберігає традиції шестя релігійних братств у містах Севілья, Вальядолід, Самора, Мурсія та Куенка.
Ярмарки та народні гуляння. Це, насамперед, весняне свято в Мурсії та традиційний Квітневий Ярмарок в Севільї, де впродовж тижня панує народний фольклор та фейєрверки. На сході країни у м. Алькой відбувається щорічне свято "Маври та християни”, що насичено типовим колоритом середньовіччя і приваблює тисячі туристів. Не менш популярними серед туристів є сільські свята (ромеріас) – “Ла Кабальяда” в Агієнса (Гуадалахара) та “А рапа дас бестас” (ловля необ’їжджених коней) в скелястій місцевості Ла Гроба (Галісія). Найбільше визнання за свою красу набуло свято “Росіо” в Альмонте (Уельва), що відбувається на честь Богородиці. Інше релігійне свято великого значення – так званий Корпус крісті в Толедо. В ході святкової процесії беруть участь члени релігійних братств, що існують вже сотні років: Комуньяс (Толедо) та Берхе (Барселона).
Літні свята. Ніч Святого Хуана, що відзначається в червні, святкується в сан Педро Манріке (Сорія), де проходить парад вогню, а також в Сьютаделії (острів Менорка). В липні відбувається найвідоміше свято на честь Сан-Феміна в памплоні, коли вузькими вулицями міста проганяють розлючених биків, які намагаються затоптати людей. У серпні відбуваються свята з приводу збору врожаю: відома “Апельсинова битва” в містах Астурії, а також Містерія (таїнство), присвячене вознесінню Богородиці в Ельге (Аліканте).
Великі фольклорні свята. Такі свята відбуваються з серпня по жовтень в Ла Альберта (Саламанка), Вехер де ла Фронтера (Кадіс), Торо (Самора), Ондарохха (Біскайя) та багатьох інших. Різдво підводить межу під щорічним циклом свят. Тож, в яку б пору року туристи не відвідали Іспанію – вони обов’язково потраплять на загальнонаціональне чи місцеве свято, яке найповніше розкриє культуру, звичаї місцевого народу, їх фольклор та танці. Серед найвідоміших танців Іспанії – галісійська муньєйра, арагонська та валенсійська хота, каталонська сардана, баскський сорціко та андалузька севільянас Путівник Ле Пти Фюте. Іспанія Одісей. – К., 2001. – 251 с..
Окрім наведених історико-культурних ресурсів туристи завжди мають змогу ознайомитися з іспанською кухнею, що також формувалась під впливом зміни культур. Особливістю іспанської гастрономії є те, що