Останнім часом запити споживачів у сфері турпослуг стали надзвичайно індивідуальними, а ринки отримали різноманітну структуру і розподілилися на безліч сегментів. Причому, навіть усередині якого-небудь сегменту стали виявлятися ознаки ще більш дрібних груп-фрагментів тих чи інших типів споживачів. Однак це не означає стабільності складу споживачів як усередині сегментів, так і усередині фрагментів ринку. Соціальна структура споживачів не тільки постійно ускладнюється, але і піддається динамічним змінам, що формує нові запити, що, як перемінила свій соціальний статус, так і тієї ж соціальної групи, що залишилася в межах. З цієї причини туристичні послуги перетерплюють численні зміни і модифікації, перш ніж вони починають відповідати розмаїтості ринкових вимог.

Оскільки, у більшості випадків, дійсні причини купівлі товару споживачем не усвідомлюються, у стратегічному аналізі споживачів турпослуг особливу важливість здобувають психологічні методи. Серед них можна відзначити туристичну модель Плогга і її модифікації. А сполучення цих моделей із кривої життєвого циклу турпродукту дозволяє координувати своєчасний переклад турпослуги з одного життєвого циклу на іншій, тобто переорієнтувати турпродукт з однієї групи споживачів на іншу. Також при визначенні попиту на турпродукт необхідним уявляється використання економетричних інструментів - кривих попиту і кривих еластичності попиту. Криві попиту показують функціональну залежність попиту від іншої величини. Коефіцієнт еластичності туристського попиту показує процентне відношення зміни туристичного попиту при зміні ціни або доходу на 1% при незмінності інших факторів. Існує також коефіцієнт перехресної еластичності, що визначає на скільки зміниться попит на даний турпродукт при зміні ціни на інший турпродукт на 1%, за умови незмінності інших цін і доходів. Усі ці методи сприяють визначенню напрямку політики цін і інших складових управління туристичною організацією.

Результати аналізу поточного стану ринку і прогнозовані тенденції його розвитку використовуються як основу для побудови системи цілей діяльності організації індустрії туризму. До того ж подібні аналітичні матеріали дозволяють виробникам турпослуг краще орієнтуватися в структурі ринкового попиту та пропозиції[].

Цілі діяльності туристської організації будуються на основі прогнозованих показників розвитку досліджуваного ринку турпослуг і його структурних показників. Формулюванню цілей звичайно передує SWOT-аналіз, що дозволяє виробити реалістичні і досяжні цілі. У системі цільових орієнтирів організацій індустрії туризму виділяють основні й забезпечуючи цілі. Так, типовою метою туроператора є збільшення його частки на ринку збуту турпослуг. В якості забезпечуючої мети тут може бути мета розширення агентської мережі продажів. Тоді в систему заходів для досягнення даної мети необхідно включити реалізацію визначеного варіанта заходів щодо додаткового стимулювання агентських продажів, зміна технології роботи з агентствами, проведення рекламних і РR-акцій по зміцненню ділової репутації туроператора і його торгової марки.

Зіставлення прогнозних оцінок обсягу ринку і структурних показників ринку зі звітними і прогнозованими обсягами продажів дозволяє розраховувати частку туристської організації на розглянутих ринках збуту. Величина і динаміка змін визначають комерційний результат її діяльності. Позитивна динаміка ринкових часток по більшості груп реалізованих турпослуг свідчить про ефективність використовуваної стратегії, а негативна – про необхідність перегляду базових напрямків діяльності і необхідності змін.

2. Аналіз туристичного ринку України

2.1 Дослідження структури туристичного попиту в Україні

Зростання всіх основних показників роботи суб’єктів туристичної діяльності за 2002 р. відбулося в 7 регіонах, в т. ч. у Волинській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Рівненській та Харківській областях.

Погіршення результатів роботи суб’єктів туристичної діяльності відмічається в Чернігівській області, по трьох показниках – в Донецькій, Тернопільській, Херсонській та Хмельницькій областях, в решті областей відмічається погіршення результатів по одному – двох показниках.

Перше та друге місця за рейтингами основних показників, як і в попередніх роках, посідають м. Київ та АР Крим. При чому АР Крим посідає 1 місце, по кількості обслугованих іноземців, внутрішніх туристів та екскурсантів, а м. Київ на 1 місці по загальній кількості обслугованих туристів, по кількості туристів, що виїжджали за кордон та по фінансових показниках. На третьому місці майже за всіма показниками Одеська область.

Загальна кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності України протягом 2002 р., становила 2,3 млн. осіб.

Приріст 90,2 тис. осіб або 4забезпечений завдяки активізації:

іноземного (в’їзного) туризму 11 регіонах;

внутрішнього туризму в 21 регіоні;

зарубіжного туризму в 16 регіонах.

Лише в Донецькій області відбувається скорочення (на 1,1 тис. осіб або на 1загальної кількості обслугованих туристів.[3]

Іноземний (в’їзний) туризм. Кількість іноземних (в’їзних) туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності у 2002 р. становила 417,7 тис. осіб, що більше, ніж у 2001 р. лише на 1,5 тис. осіб або на 0,4

Набагато краще почали працювати на прийом іноземних туристів підприємства наступних 9 областей. Кількість обслугованих іноземців збільшилась у Волинській області у 4 рази, в Житомирській і Тернопільській у 2,5 рази, в Кіровоградській та Донецькій у 2 рази, у Рівненській області у 1,5 рази, в Запорізькій на 39у Полтавські та Харківській областях на 30

Кількість іноземних (в’їзних) туристів, які скористались послугами суб’єктів туристичної діяльності, зменшилась в областях Херсонській (скорочення на 2,7 тис. осіб або у 1,5 рази), Дніпропетровській (менше на 1,5 тис. осіб або – Чернівецькій (менше на 770 осіб або – Сумській (менше на 234 особи або у 4 рази), Чернігівській (менше на 154 особи або у 3 рази).

Разом з тим, більша частка іноземних (в’їзних) туристів традиційно припадає на регіони: АР Крим (29м. Київ (25Одеську область (15м. Севастополь (9У сукупності ці чотири регіони приймали 78іноземних туристів.

Внутрішній туризм. Кількість внутрішніх