Кошти - це гроші, який можна вільно розпоряджатися за своїм розсудом.

Зміст першої функції фінансів складається в розподілі валового внутрішнього продукту (ВВП) на різні грошові фонди. ВВП - це ринкова вартість продукції (робіт, послуг), зробленої у всіх галузях економіки і призначеної для кінцевого споживання, нагромадження й експорту.

Під впливом праці, капіталу (засобів виробництва), землі (природного фактора) і організаційних здібностей підприємця формується вартість, що потім розпадається на окремі грошові фонди (доходи).

Цей розподіл виявляється у формі одержання грошового виторгу від реалізації товару (послуг, робіт) і розподілу її на грошові фонди: відшкодування витрачених засобів виробництва, оплати праці, амортизаційний фонд, регіональний фонд, податки, фонд споживання, нагромадження, резервний фонд.

У своїй першій функції фінанси обслуговують процеси подальшого розподілу вартості між виробничою і невиробничою сферами, а також адміністративно-територіальними організаціями і т.п.

Функція використання грошових фондів полягає в конкретній витраті грошових фондів і наявних коштів на визначені цілі. В основі такої витрати лежить двосторонній рух вартості в товарній і грошовій формах. У результаті цих процесів відбувається розподіл сукупного суспільного продукту в натурально-речовинній формі і за вартістю.

Отже, критерієм віднесення фінансових відносин до тієї чи іншої функції є рух вартості - чи однобічне в грошовій формі, чи двосторонніми, опосередкованими актами обміну .

Контрольна функція фінансів полягає в створенні і використанні системи фінансового контролю за дотриманням вартісних пропорцій у процесі формування і витрати грошових фондів і наявних коштів.

Контрольна функція органічно властива фінансам, як і будь-якої економічної категорії. В основі її лежать фінансові (грошові) відносини, що виникають між економічними суб'єктами фінансового ринку і, що приводять до створення фінансового механізму.

Фінансовий контроль виникає внаслідок того, що фінансові відносини можна планувати і регулювати, тому що маються конкретні суб'єкти фінансових відносин, норми, нормативи і мета використання фінансових ресурсів, обсяги і терміни здійснення фінансових операцій, правові умови, встановлені в законодавчому порядку.

Прояв фінансового контролю найрізноманітніший. Він діє при русі грошей і капіталу через системи і форми розрахунків, кредиту, оподатковування, застави і т.п.

Фінанси туристичної фірми - це фінанси суб'єкта, що хазяйнує. Задачами фінансів туристичної фірми є формування грошових фондів і використання їх на основі ефективного керування грошовим потоком з метою здійснення своєї виробничо-обслуговуючої і фінансової діяльності, одержання прибутку, забезпечення фінансової стійкості.

У ході виробничо-обслуговуючого процесу туристичних фірм виникають фінансові відносини:*

турагента з туроператором по розрахунках за отримані туристичної путівки і по інших платежах;*

турагента з іншим турагентом при реалізації путівок даного турагента;*

туристичної фірми з органами житлово-комунального господарства по оплаті оренди і комунальних послуг;*

туристичної фірми з органами муніципального керування при виплаті орендної плати за земельну ділянку, частину лісового фонду і т.п.;*

туристичної фірми зі своїми працівниками по виплаті заробітної плати, премій, дивідендів по акціях і т.п.;*

туристичної фірми з банківською системою при одержанні і погашенні кредиту, покупці і продажу валюти, при інших банківських операціях;*

туристичної фірми з бюджетом, позабюджетними фондами і податковою службою при внесенні податків і інших платежів;*

туристичної фірми зі страховими компаніями по операціях страхування;*

туристичної фірми з недержавними пенсійними фондами по внесках (внескам);*

туристичної фірми з органами державного керування (МЗС, МВЕС, митницею й ін.) по різного роду платежам;*

туристичної фірми з фінансовими установами, небанківськими кредитними організаціями і т.п. при здійсненні трастових, заставних і трансферних операцій, лізингу.

Ці відносини в туризмі мають свої особливості, що обумовлені організацією фінансів туризму.

Нижче ми розглянемо ці особливості.

Для туризму характерна особлива схема кругообігу оборотних коштів. Вона обумовлена тим, що, по-перше, об'єктом діяльності туризму є людина (турист), що купує туристичні враження виходячи зі свого інтересу; по-друге, у туризмі процеси виробництва, реалізації й організації споживання туристичного продукту з'єднані разом у єдиний виробничо-обслуговуючий процес. Ці фактори визначають своєрідність кругообігу оборотних коштів у туризмі, що значно відрізняється від кругообігу засобів у промисловості, торгівлі, суспільному харчуванні.

Кругообіг оборотних коштів у туризмі можна представити схемою:

Д-Т-Д1, В

де Д - кошти, авансовані туристичною фірмою на організацію туру, тобто на створення туристичного продукту;

Т - матеріальні і нематеріальні послуги туризму, а також товари туристично-сувенірного призначення;

В - туристичні враження;

Д1, - кошти, отримані від реалізації послуг, товарів, туристичних вражень і поєднуючи додану вартість.

Приведена схема показує, що турист платить гроші за те, що він бачить і що його вражає (цікаві явища природи, пам'ятники історії і культури, архітектурні пам'ятники і т.п.). У створення об'єктів туристичного показу туристична фірма свій капітал не вкладає, але вже саме їхнє існування приносить туристичній фірмі грошовий прибуток. Фірма оплачує лише послуги, зв'язані з показом туристам цих об'єктів.

Для туристичної фірми при одержанні доходу важливе значення мають вид і якість туристичних вражень, що повинні відповідати туристичним інтересам. Зміна чи зникнення (частково чи цілком) об'єктів туристичного інтересу приводить до різкого уповільнення оборотності коштів і зменшенню грошових надходжень у туристичну фірму.

Своєрідність кругообігу оборотних коштів у туризмі позначається на швидкості їхнього обороту. Оборотність оборотних коштів - це тривалість проходження оборотними коштами окремої стадії виробництва і обертання. Час, протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних коштів у днях) чи кількістю оборотів за звітний період (коефіцієнт оборотності).

Тривалість одного обороту в днях являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденного виторгу від реалізації туристичного продукту за звітний період.

Коефіцієнт оборотності засобів характеризує