об'єм розміру виручки від реалізації туристичного продукту на одну гривню оборотних коштів. Він визначається як відношення суми виторгу від реалізації продукції до середнього залишку оборотних коштів. Коефіцієнт оборотності засобів - це фондовіддача оборотних коштів. Ріст його свідчить про більш ефективне використання оборотних коштів. Одночасно даний коефіцієнт показує число оборотів оборотних коштів за звітний період.
Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є коефіцієнт завантаження засобів в обороті.
Він характеризує суму оборотних коштів, Що авансуються на одну гривню виторгу від реалізації туристичного продукту. Іншими словами, він являє собою оборотну фондоємкість, тобто витрати оборотних коштів для одержання однієї гривні реалізованого туристичного продукту. Коефіцієнт завантаження засобів в обороті є величина, зворотна коефіцієнту оборотності засобів, і визначається як відношення середнього залишку оборотних засобів до суми виторгу від реалізації туристичного продукту. Зниження цього коефіцієнта свідчить про підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Для кожної туристичної фірми, так само як і для кожного іншого суб'єкта, що хазяює, (завод, магазин, ресторан і т.п.), характерна своя швидкість оборотності засобів. Ця швидкість визначається багатьма факторами (постійними чи випадковими), у першу чергу асортиментом зробленого і реалізованого товару, типом підприємства і т.п.
Обстеження показує, що в середньому, як правило, оборотність оборотних коштів в туристичній фірмі відбувається швидше, ніж їхня оборотність на заводі, у магазині, що торгує промисловими товарами, у ресторані, але повільніше, ніж у продовольчих магазинах і на базах
Для туристичних фірм характерні особливий склад і структура фінансових ресурсів. Цей склад визначається наявністю турагентів і туроператорів на туристичному ринку.
На туристичному ринку переважають турагенти. Так, у складі туристських фірм України турагенти займають близько 90%, а туроператори 10% від загальної кількості турфірм. Хоча слід зазначити, що фактично важко провести грань між туроператорами і турагентами. Це викликано тим, що туристична фірма одержує загальну ліцензію на туристичну діяльність (як туроператори і турагенти). Тому для підвищення якості туристичного обслуговування населення було б доцільно ввести окреме ліцензування туроператорської і турагентської діяльності.
При цьому слід зазначити, що в літню пору, на яку приходиться пік туристичного сезону, частка дебіторської заборгованості в складі фінансових ресурсів у туроператорів збільшується до 70%, а частка коштів знижується до 15%.
Особливість складу і структури фінансових засобів, а також їхніх джерел обумовлена своєрідністю потоку грошей і заборгованості між суб'єктами туристичного ринку, що визначається насамперед тим, що між моментом продажу туристичного продукту й актом його споживання мається значний розрив у часі. Тури складаються і продаються звичайно за кілька місяців до початку відпочинку, тому одночасно виникає кредиторська і дебіторська заборгованість у турагентів і туроператорів . Для туристських фірм характерні особливий склад і структура джерел фінансових ресурсів.
Фінансування туристичної діяльності виробляється в основному за рахунок притягнутих засобів (більш 2/3) і частково за рахунок власних коштів. Позикових засобів немає. Це зв'язано з тим, що туристична фірма одержує гроші за продані путівки раніш, ніж надає туристичну послугу за цією путівкою. Серед притягнутих засобів основна частка (50% і більш) приходиться на кредиторську заборгованість
Таблиця 1.
Склад і структура джерел фінансових ресурсів туристських фірм, що не мають готелів ( % до підсумку)
Показники |
Турагенти |
Туроператори
Власні кошти | 18 |
35
Позичкові кошти |
- |
-
Залучені кошти |
82 |
65
З них:
кредиторська заборгованість |
70 |
50
аванси покупців |
5, |
9
резерв майбутніх витрат і платежів |
7 |
6
Разом |
100 |
100
Туристичні фірми не користаються кредитуванням під оборотні кошти. Це пов'язано з тим, що джерелом фінансових ресурсів туристичної фірми є власні і притягнуті засоби.
Притягнуті засоби є власністю інших економічних суб'єктів, але вони постійно знаходяться в розпорядженні туристичної фірми, що користається ними безкоштовно і на довгостроковій основі. Тому всі притягнуті засоби можна назвати засобами, прирівняними до власних засобів.
Потреба в позичкових засобах у турфірми виникає при кредитуванні інвестицій, необхідних для будівництва готелів, придбання туристських автобусів і т.п.
Своєрідність організації фінансових відносин у туризмі в значній мірі обумовлюються також особливостями ціноутворення на продукцію цієї галузі.
Ціна туристичного продукту чи окремої послуги є дуже динамічною і залежить від багатьох факторів: вартості послуг, що входять у турпакет, числа туроднів, виду туру (груповий, індивідуальний), кількості туристів у групі, їхнього вікового складу, сезонності й ін.
Розділ ІІ: Управління формуванням фінансових ресурсів на туристичному підприємстві
2.1 Сучасні проблеми класифікації витрат на виробництво послуг туристичної фірми.
Вітчизняна система обліку витрат на виробництво довгий час відповідала вимогам централізовано керуючої економіки; вона забезпечувала одержання інформації по всіх фактично зазнаних витратах, звітність повної фактичної собівартості продукції, робіт, послуг. Однак велика частина цієї інформації не була застосована, тому що не було глобального стимулу для зниження витрат на виробництво тобто і керування процесом формування собівартості.
В умовах транзитивної економіки виникла необхідність використання нових форм керуючого і фінансового обліку, щоб:
переорієнтувати вітчизняну теорію і накопичити в цій області практичний досвід на рішення задач, що стоять перед керуванням підприємством в умовах ринку;
створити нові нетрадиційні системи одержання інформації про витрати, застосовувати нові підходи для підрахунку собівартості , підрахунку фінансових результатів, а також методи аналізу, контролю і прийняття цих основних керуючих рішень.
Поставлені задачі вимагають вивчення досвіду країн, що традиційно розвиваються в умовах ринку. Особливістю організації обліку на підприємствах цих країн є поділ його на управлінську і фінансову підсистеми, що обумовлено відмінністю у їхніх цілях і задачах.
Різноманіття підприємств, обумовлене формами власності, економічними, юридичними, організаційними й іншими факторами, а також компетентністю керівників і їхньої потреби в тій чи