Контрольна робота

З дисципліни: “Рекреалогія”

ПЛАН

1. Поняття рекреалогії. Становлення і розвиток

Первинною ланкою рекреалогії є діючі заклади: санаторії і пансіонати з лікуванням; будинки і пансіонати відпочинку; санаторії-профілакторії; бази відпочинку; туристські заклади тощо.

Санаторії і пансіонати з лікуванням — лікувально-профілактичні заклади, що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, озокерит, морське купання і т.п., з лікувальною фізкультурою, харчуванням, фізіотерапією.

Санаторії-профілакторії — лікувально-профілактичні заклади, де л ікування і оздоровлення людей здійснюється без їх відриву від виробництва чи навчання. Територіальне такі об'єкти наближені до промислових, навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів, використовуючи при цьому не лише сучасне медичне і оздоровче обладнання, а й природне й сучасне рекреаційне середовище.

Будинки та пансіонати відпочинку — оздоровчі заклади, що розміщуються у місцевостях, багатих на рекреаційні ресурси (сприятлива погода, фітонцидні властивості лісів, акватериторії), виключаючи організоване застосування природних лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту.

Бази відпочинку — це загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням близькі до будинків відпочинку, але територіальне наближені до промислове розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані підприємствам, організаціям або установам.

Туристські заклади (туристські бази, готелі, кемпінги, притулки, стоянки, екскурсійні установи) утворюють самостійну субгалузь, яка сприяє організації рекреаційних занять, активному відпочинку та оздоровленню на найрізноманітніших туристських маршрутах.

У структурі рекреаційного комплексу України найорганізованішим є санаторне лікування. Разом з установами відпочинку та лікувальними пансіонатами за кількістю місць воно становить 63,0%; туризм становить 3,3%, санаторії-профілакторії — 3,9, решта — 29,8% припадає на оздоровчий відпочинок у всіх його проявах.

Серед лікувальних установ помітне місце належить дитячим санаторіям, які займають більше третини їх кількості і майже чверть наявних місць, відповідно 2,9 та 3,1% від загальної кількості таких об'єктів України. Найбільшою територіальною концентрацією рекреаційних об'єктів виділяються південь та захід України, де за кількістю лікувальних і відпочинкових установ (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинки та пансіонати відпочинку) виділяються Крим (відповідно 30,0% і 39,8%), Донецька обл. (9,9% і 92%).

Рекреалогія тісно пов’язана з наявністю рекреаційних ресурсів, які с основою санаторно-курортного лікування, масового відпочинку і туризму. В них виділено такі типи: природні, природно-технічні, соціально-економічні. Як рекреаційні ресурси виступають різні сторони та елементи природних чи культурних ландшафтів, зокрема: бальнеологічні (запаси мінеральних вод); бальнеогрязеві (запаси грязей); фітолікувальні (масиви лісових і паркових насаджень); ландшафтні (придатні для тривалого відпочинку); кліматичні, пляжні та пізнавальні (туризм).

Одним із найважливіших факторів лікувальної рекреації с наявність природних мінеральних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті і миш'якові, йодобромні, родонові, боровмісні та слабомінералізовані з високим вмістом органічних речовин. Практично в Україні виявлені та досліджені майже всі групи мінеральних вод.

Основну масу підземної гідросфери України становлять мінеральні води без специфічних компонентів. Вони поширені майже по всій території України. Дуже цінними у лікувальному відношенні є вуглекислі води. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Сірководневі води пов'язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами с Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже поширені хлоридні натрієві води. На базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаян-ський санаторний комплекс у Закарпатті. Серед інших бальнеологічних груп поширені родонові води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабомінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Київська області). На їх - базі функціонує десять лікувальних установ. Найвідоміший серед них — курорт Хмільник.

В Україні залягають рідкісні миш'яковмісні підземні води (Закарпатські миш'якові джерела). Боровмісні підземні води виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаються йонно-сольовим складом або іншими біологічно активними компонентами.

Води з високим вмістом органічних речовин виявлені лише на Прикарпатті. Це два родовища типу "Нафтуся" — у Трускавці та Східниці.

Лікувальні грязі в Україні відомі 3 давніх часів. Вони застосовуються для загальних і місцевих аплікацій, грязе-водяних ванн, а також у поєднанні з електропроцедурами. В Україні експлуатується сім торфових, десять сульфідних родовищ. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища на Львівщині.

Значні поклади лікувальних торфових грязей є у Львівській (Велнко-Любінське родовище), Івано-Франківській (Оболонське родовище) та в інших областях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке (11млн м3), Шабалайське (9,6 млн. м ) в Одеській обл., Чокракське родовище (6,6млн м ) в Криму. Високі лікувальні властивості цих грязей формуються за рахунок сульфітів морської води і тому вони дуже популярні в Одеській групі курортів, на курорті Саки.

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 млн. га, а тих, що можуть використовуватись для рекреаційної діяльності,— 4 млн. га (за даними С.А.Генсірука). Комплексна оцінка лісів, проведена під керівництвом цього ж ученого, дала змогу виділити 265 зручних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує мільйон гектарів.

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність