Греція - країна на південному сході Європи, займає південну кінцеву частину Балканського півострова і велику кількість островів Егейського, Іонічного та Середземного морів. На північному заході межує з Албанією, на півночі з колишньою югославською республікою Македонією та Болгарією, на північному сході - з Туреччиною. На сході омивається Егейським морем, на півдні Середземним морем, на заході Іонічним морем. Площа країни 131 957 км2, близько однієї п'ятої території займають острови.

Населення країни становить близько 10 662 100 чоловік, середня густота населення близько 81 чоловіка на км2. Етнічні групи: греки — 98 %, турки - 1 %, албанці, вірмени, валахи. Мова: грецька (державна), яка поділяється на демотике (розмовна) і катаревуса (формальна), причому державною згідно з законом 1976 року є демотике; англійська, французька. Віросповідання: грецька православна церква - 98 %, католики, протестанти, іудеї, мусульмани.

Ці фактори в певній мірі впливають на особливість грецького національного характеру та на особливості ділового спілкування.

До числа важливих аспектів міжособистісного й ділового спілкування належить уміння розпізнавати риси характеру, смаки й похилості, почуття й наміри, що домінують, стан психіки ваших співрозмовників по їхній міміці, жестам, тілесним рухам і позам. Останнє дозволяє вчасно сформувати об'єктивне судження про можливі дії, учинки, рішення вашого партнера й вибрати відповідну тактику й стратегію у взаєминах.

Мова тіла є відбиттям самого єства людини, тому він не здатний брехати. Змінити або фальсифікувати цю мову на тривалий час людині сутужніше, ніж навіть змінити свій світогляд.

Читання міміки обличчя й відповідне вираження своїх почуттів мімікою — найважливіший аспект контакту людей при спілкуванні.

У кожної країни свої жести, часом їх значення протилежно тому, яке маємо на увазі ми.

Найобразливіше для грека - долоня, спрямована у бік його обличчя. Цей жест, який зветься «муце», залишився від старого візантійського звичаю, згідно з яким обличчя засуджених мастили брудом, доки закутих у кайдани вели містом. У Греції неможливий навіть знак перемоги «V», вигаданий Черчиллем, оскільки він має вигляд як половина «муце». Ось чому, коли мешканець Афін замовляє дві кави, він передбачливо схиляє долоню пальцями долу.

Загальноприйнятим етикетом передбачено, що першим здоровається чоловік з жінкою, молодший за віком зі старшим, нижчестоящий за посадою з вищестоящим. Проте цивілізованому бізнесменові не слід чекати, поки з ним привітається молодший за віком або займаним положенням партнер, а привітати свого співрозмовника першим.

Коли чоловіка представляють жінці, руку перша пропонує жінка. Той же пріоритет належить і людям похилого віку, і старшим по ієрархії: старша за віком жінка простягає першою руку молодший, керівник - підлеглому й т.д.

Рукостискання є неодмінним атрибутом будь-якої зустрічі й прощання. Воно може бути дуже інформативним, особливо його інтенсивність і тривалість. Занадто коротке, мляве рукостискання дуже сухих рук - імовірне свідчення байдужності. Навпроти, тривале рукостискання й занадто вологі руки говорять про сильне хвилювання. Мало-мало подовжене рукостискання з посмішкою й теплим поглядом демонструє дружелюбність. Сильно затримувати руку партнера у своїй руці небажано, щоб у нього не виникло почуття роздратування від того, начебто він потрапив у капкан.

Потиск із використанням обох рук виражає щирість і глибину почуттів стосовно партнера. Для передачі переповненості почуттів ліва рука при взаємному потиску правих рук кладе на руку партнера. Ступінь глибини почуттів при цьому залежить від того, на яке місце кладеться ліва рука: якщо на лікоть, те це виражає більше почуттів, чим при захоплюванні зап'ястя; якщо рука кладе на плече, те цим виражається більше почуттів, ніж коли вона кладе на передпліччя. Подавати партнерові ліву руку при вітанні вважає ся неповагою.

Лише в рідких випадках люди розуміють справжню природу труднощів, що виникають при міжкультурних контактах. Коли люди з різних країн усвідомлюють, що між ними немає взаєморозуміння, вони схильні обвинувачувати «цих іноземців», їхня тупість, їхня підлість або їхнє божевілля. Наведемо приклад.

Хоча все, здавалося б, допомогає роботі групи американців у Греції, вони стикалися з величезними труднощами при виробленні угоди із грецькими представниками влади. Спроби почати переговори натрапляли на опір і підозрілість із боку греків. Американці ніяк не могли укласти угоди, необхідні для початку роботи над новими проектами. Наступне вивчення показало, що складна ситуація була викликана двома непередбаченими причинами. По-перше, американці пишаються тим, що вони «називають речі своїми іменами» й «беруть бика за роги». Обидві ці якості в очах греків є не достоїнствами, а серйозними недоліками. Їхні прояви сприймаються як відсутність витонченості, що, на думку греків, лише гідно жалю. Американська прямота викликала в греків ворожість. По-друге, під час зустрічей із греками американці намагалися заздалегідь визначити їхню тривалість і відразу ж домовитися про загальні принципи, доручивши підкомітетам погодити окремі деталі угоди. Грекам здавалося, що в такий спосіб американці намагаються схитрувати. Греки звичайно погоджують усе до найменшої деталі при участі всіх зацікавлених сторін і ведуть переговори стільки, скільки це необхідно, не обговорюючи заздалегідь їхню тривалість. Внаслідок взаємного нерозуміння замість продуктивного результату США й Греція одержали лише серію марних зустрічей, у ході яких кожна зі сторін засуджувала поводження своїх партнерів по переговорам.

Крім того, зважаючи на те, що Греція – країна північна, тут дещо інший режим