роботи установ і організацій, чим, наприклад, в Україні.
Більшість установ працюють із 8 до 14.30 з понеділка до суботи. Якщо вас почастували обідом або вечерею, то наступного дня добре б послати на подяку шоколад, спиртне або ще краще, квіти. Намагайтеся не дзвонити додому між 14.30 й 17.00. Цей час сієсти, полуденного відпочинку. Заздалегідь призначайте ваші ділові зустрічі.
У ресторані прийнято додавати 8 % до рахунку, хоча в нього вже включена плата за послуги. Прислузі в гардеробах дають звичайно 20 драхм у вигляді чайових. Стільки ж дають швейцарам. Покоївці, метрдотелеві - по 100 драхм.
Запорукою дотримання приписів етикету є самоконтроль. У ході розмови треба повсякчас пам'ятати про необхідність контролю за своїми жестами, позою, інтонацією, тоном. Украй важливо володіти вмінням добирати слова відповідно до обставин і ставити чіткі запитання задля докладного з'ясування суті справи. До того ж не слід нехтувати добрим правилом: якщо немає наготові доречної відповіді на запитання співрозмовника — краще помовчати (але й відсутність реакції на нериторичне звертання може викликати у партнера роздратування і образу). Не можна уникати погляду свого співрозмовника, щоб у/нього не склалося враження про нещирість намірів його партнера. Утім, не варто занадто себе контролювати, бо зникне природність і невимушеність поведінки у спілкуванні.
Різні народи мають свою специфічну систему мовної поведінки, власні правила, відмінні багато в чому від наших норм мовного етикету. Приміром, чи таке вже й справедливе звинувачення англійців у бундючності та манірності, а народів Півдня — у безцеремонності та надмірній невимушеності? Адже встановлено, що відстань між співрозмовниками зменшується з півночі Європи на південь, і тому для жителя Великобританії прийнята «природна» віддаль — це півтора-два метри, а для грека — досить і метра.
Отже, під час розмови з іноземцем слід бути вкрай ввічливим, коректним, щоб через свою необізнаність чи байдужість до чужих приписів не завдати образи.
Нарешті, для досягнення взаєморозуміння співрозмовники мають досконало володіти не лише вмінням говорити, а й слухати одне одного. Вмінням слухати співрозмовник виражає власну волю — спонукає партнера розкритись, висловити думки, передати почуття, прагнення, наміри. І тоді виникає мить щирості, істинності, коли стають можливими співпраця, кооперація зусиль, злагода. У злагоді ж міцніють навіть незначні сили.
Використана література
Крикунова И. Создай свой имидж. – Спб.: 1997. – 172 с.
Шепель В. Имиджелогия. – М.: 1997. – 382 с.
Культура ділового спілкування. – К.: 2000. – 197 с.
Корніяка О. Мистецтво речності. – К.: 1995. – 96 с.
Холл Е. Как понять иностранца без слов. – М.: 1995. – 429 с.
Сухарев В. Психологія народов и наций. – Донецк, 1997. – 400 с.
Воронов М. Психологические основы успеха. – К.: 2003, - 362 с.