Рекреаційна архітектура суспільних будівель, як осередок громадського життя

Рекреаційна архітектура суспільних будівель, як осередок громадського життя

Людина і його потреба в дозвіллі, відпочинку; відпочинок і природа; природа й архітектура - цей ланцюг складних взаємозв'язків приводить нас до тих проблем, які усе більше хвилюють людей другої половини 20 століття - століття значних історичних подій, урбанізації й науково-технічній революції.

Форми сучасного відпочинку дуже різноманітні, часом вигадливі. Однак в умовах економічної кризи на Україні значно знизився рівень матеріального забезпечення трудящих, у зв'язку із чим лише досить обмежений відсоток населення має можливість користуватися послугами комфортабельних курортно-оздоровчих комплексів (особливо закордонних), робити далекі подорожі й екскурсії, саме тому так важливо, щоб громадське життя людини проходило в рекреаційній атмосфері, серед рекреаційної архітектури.

Фахівці різних галузей знання одностайні в тім, що найбільш важливий й ефективний в умовах постійних психічних перевантажень і гіподинамії активний відпочинок на лоні природи. Цей вид відпочинку позначають спеціальним терміном ''рекреація'' (від латинського (відновлення).

Рекреаційна зона - територія будь-якої величини, використовувана переважно для рекреаційних цілей. Вона може скласти частину регіону, району, курорту, звичайного міста, навіть ділянки або приміщення. При вузькій спеціалізації називається ''зоною відпочинку'', ''спортивною зоною'', ''зоною туризму''. Створення таких зон, або комплексів в суспільному будівництві і є рекреаційною архітектурою.

Планування рекреаційної архітектури - це комплексне завдання. Рекреаційна функція проявляється тут не на ''порожньому'' місці, а разом з іншими. При цьому характерно багатоцільове використання тих самих територій.

Більшість жителів міст України мають дачі або ділянки в колективних садах, на яких проводять значна кількість вільного часу, починаючи із травня й закінчуючи жовтнем-місяцем.

Сформована містобудівна ситуація чітко визначає сучасне функціональне зонування міської території, що включає наступні зони: поселенна, промислова, комунальна й зона зовнішнього транспорту. У відповідності зі схемою функціонального зонування й планувальної структури міста, на території поселеної зони передбачається організація житлових районів багатоповерхової й змішаної забудови, а також квартали одноповерхової забудови.

Таким чином, у містах виникає необхідність організації упорядженого центру щотижневого відпочинку, що відповідає будівельним, екологічним, санітарно-гігієнічним нормам і правилам.

Для вибору таких місць розташування подібних зон доречно розглядати всі місця відпочинку, що виникли стихійно й користуються популярністю населення міст.

Погіршення природних і санітарних умов відпочинку може бути викликано нераціональною господарською діяльністю, недотриманням норм і правил проектування, будівництва й використання оздоровчих об'єктів.

Забруднення по своїй природі діляться на:

мінеральні - пісок, глинисті частки, частки шлаків, розчини мінеральних хімічних сполук, залізо, магній, кремній й ін.;

органічні - рослинні з переважним хімічним елементом - вуглецем (останки рослин) і тваринного походження зі значним змістом азоту (фізіологічні виділення людей і тварин, покидьки тканин тварин й ін.);

бактеріальні й біологічні, що представляють собою різні мікроорганізми (дріжджові грибки, дрібні водорості й бактерії, у т.ч. збудники черевного тифу, пару-тифу, дизентерії й ін.);

радіоактивні, що містять уран-240, стронцій-90 й ін.

Природні системи мають здатність до саморегулювання, але концентрація громадського життя в окремих регіонах може негативно впливати на зовнішнє середовище. Найбільш простий метод рішення даної проблеми - благоустрій території прилеглих житлових кварталів.

При використанні території для рекреації регулювання інженерно-геологічних процесів не обов'язково, однак без прогнозування й керування людиною, плин процесу може змінитися в небажаному напрямку.

Крім тривалого відпочинку величезне значення має й короткочасний відпочинок. Медичні й психофізіологічні дослідження показують, що кілька тижнів річної відпустки не можуть зняти стомлення, що нагромадилося за рік напруженої праці так, як це робить ритмічно розподілений протягом усього року короткочасний постійний відпочинок. Тому короткочасний відпочинок має винятково важливе значення й перспективи його дуже великі. Саме до такого виду відпочинку можна віднести рекреаційну архітектуру суспільних будівель.

Зіткнення відпочиваючих із природою в зонах рекреації буває двояким: з недоторканою, природною природою й із природою видозміненою, або створеною, пристосованою для цілей рекреації й прийому відвідувачів (як введенням додаткових елементів устаткування, так і частковою зміною самих природних компонентів ландшафту - штучні водні басейни, реконструкція лісу або нових насаджень і т.п.) У місцях концентрації відпочиваючих не можна залишити природу ''у чистому'' виді, тому що це грозить втратою багатьох її якостей. Тому пристосування й устаткування окремих ділянок рекреаційної архітектури - невід'ємна й важлива частина при створенні більшості рекреаційних центрів і зон.

Згідно ДБН 360-92 ''Містобудування'' (п. 5.14) розміщення зон відпочинку варто передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст (внутрішні міські). Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 17.1.5.02-80 ''Охорона природи. Гідросфера. Гігієнічні вимоги до зон рекреації водних об'єктів'', для організації зон рекреації використають водні об'єкти і їхні береги, вибір яких узгоджується у встановленому порядку. До зон рекреації висувають наступні вимоги:

відповідність якості води водного об'єкта й санітарного стану території вимогам дійсного стандарту;

наявність або можливість пристрою зручних і безпечних підходів до води;

наявність під'їзних колій у зону рекреації;

безпечний рельєф дна (відсутність ям, заростей водяних рослин, гострих каменів й ін.);

сприятливий гідрологічний режим (відсутність вирів, плинів більше 0.5 м/с, різких коливань рівня води);

відсутність можливості несприятливих і небезпечних процесів (зсувів, лавин, обвалів, селів).

Зона рекреації повинна бути розміщена за межами санітарно-захисних зон промислових підприємств і з навітряної сторони стосовно джерел забруднення навколишнього середовища й джерел шуму.

Одним з економічних методів захисту штучних вільних і природних пляжів на мілких берегах є посадка в їхніх акваторіях смуг штучних водоростей із синтетичних матеріалів (поліпропілен й ін.), які успішно гасять енергію коротких хвиль, що активно впливають на дно й пропускають довгі хвилі майже без змін забезпечення безпеки використання водойму