Широко використовуються аудіовізуальні засоби: кинодіапроектори, епідіаскопи, що супроводжують діскотечну дію зоровим оглядом.

Проте в дісковечорах часто зловживають гучністю. Їхні організатори думають, що оглушливе звучання є головною рисою поп-музики.

Дійсно, спочатку поп-музика була розрахована на маси людей, що потребувало значного посилення звуку, оточення людей «повним звуком».

«Але за даними угорських учених гучність у динаміків складає 110-120 децибел, а в середині танцювального залу... «усього» 80 децибел. Тим часом стрілянина з кулемета дає 130 децибел, мотоцикл без глушителя - ПО, реактивний літак на зльоті - 150» .

Організаторам дискотек дуже важливо знати, нормативи шуму і його класифікації. Вони виражені в таблиці:

Таблиця нормативів шуму :

Ступінь напруженості |

Гучність у децибелах |

Частота в герцах

Нормальний |

65 - 75 |

300

Підвищений |

75-88 |

800

Високий |

88-100 |

800-1000

Дуже високий |

105-110 |

1200-1500

Максимальним |

1500 і вище

Звучна музика утворить особливий звуковий простір, сприйманий не тільки вухами, але і всім нашим тілом. Організаторам вечорів потрібно мати чітке уявлення про ступінь емоційного навантаження на психіку, не перевантажувати її і сприяти виклику позитивних емоцій.

Величезна ролі» у дісковечорі належить лідеру молоді – ді-джею. Його задача - управляти колективним спілкуванням учасників і розвитком діскотечної дії, з огляду на їхні реакції, створювати живу невимушену атмосферу вечора, а головне - формувати смаки і розширювати культурний кругозір учасників.

Він повинний добре почувати аудиторію, уміти контактувати з нею, бути тактовним, коректним, чарівним, мати схильність до імпровізації, культурної промови, гарним голосом та ін.

Запорукою успіху дискотеки є синтез багатьох складових та насамперед слід подбати про технічні засоби. /9; стр. 6-7/

В роботі з апаратурою є деякі тонкощі. Зокрема, це стосується добору та розташування обладнання залежно від наявного приміщення. Скажімо, з погляду "архітектурної акустики" потрібно розмістити апаратуру так, щоб найбільш міцні фундаментальні стіни були позаду сцени й навпроти гучномовців. Це створює більш акцентований, так би мовити, "конкретний" звук. Відстань між групами підсилювальної техніки не повинна бути занадто великою, бо інакше в залі виникають так звані "акустичні порожнечі", де звук сприймається нечітко. Якщо ж приміщення дуже широке, то доцільно посередині між потужними групами гучномовців встановити допоміжну, меншої сили. Таким чином, створюється рівномірна звукова палітра. Потужність підсилювачів дозується залежно від розмірів приміщення. Головне - це більш-менш рівномірний акустичний тиск у приміщенні.

Ідеальний варіант джерела звуку для дискотеки це лазерний "компакт-диск", який дає бездоганне звучання. Провідні західні фірми випускають лазерні програвачі на декілька дисків (до 20 дисків). Послідовність роботи цих дисків можна запрограмувати як завгодно, враховуючи паузи для текстових вставок, пауз тощо.

Докладніше зупинимось на мікшерних пультах. Це - важлива частина звукового комплексу. Він дає змогу вибирати, коригувати та розподіляти звукову інформацію (музику, текст, спецефекти).

Мікрофони краще використовувати широкодіапазонні, динамічні.

Запорукою успіху дискотеки є синтез багатьох складових та насамперед слід подбати про технічні засоби. /3; стр.118-119/

Танці під живу музику

Майже половина учасників танцювальних вечорів висуває в якості одного з основних мотивів їх відвідання бажання послухати гарну танцювальну музику. Задовольнити такі запити повною мірою може оркестр, що володіє високою виконавчою культурою. Специфіку та найбільш широкі приклади організації танців під живу музику можна розглянути на прикладі балів Австрії.

Австрійські бали

У лютому в Штаатсопер проходить самий знаменитий бал Австрії Опернбаль. На одну ніч глядачева зала і сцена перетворюються у величезну танцювальну площадку. Феєрія квіткових гірлянд, розкішних туалетів, що блисщать дорогоцінностей - вищий світ Австрії з’являється у всьому своєму блиску. Забуваються усі високі державні й інші обов'язки, і після вічно прекрасного полонезу, де білі туалети дебютанток відтиняють фраки й уніформи партнерів, коли звучить умовний сигнал, що можна приблизно перекласти як: "Усе танцюємо вальс!", починається свято, що триває до ранку.

Як потрапити на бал

Якщо наш турист хоче потрапити до балу краще звернутися до значного туроператора по Австрії. Оформляючи поїздку потрібно задати конкретні питання про те, де у Відні можна орендувати бальний костюм або сукню. Ціна - біля 18 долл. за фрак, сорочку і метелика. Перед балом можна взяти 1-2 уроки танців, вдосконалити уміння вальсувати або елементарно навчитися. Повну програму балів можна одержати в будь-якому турагентстві. Але бронювати квитки на бал, безумовно, треба загодя.

Віденські бали - нічого подібного немає у світі. Переступаючи поріг сторіччя і тисячоріччя, вдягнувши фрак або бальну сукню з глибоким декольте, люди закручуються у вальсі, у мазурці забуваючи про час і простір, про всі проблеми і негоди, почуваючи себе чи то блискучою імператрицею Єлизаветою II, чи то самим імператором. Але віденські бали унікальні і примітні своєю демократією: вальс може замінятися класичним - від "Роллінг стоунз" і навіть важким роком, а рок легковажною полькою або яким-небудь повільним, усім доступним танцем.

Чоловікам не варто, навіть якщо відбулося саме страшне, забути вдома метелика. При вході продаються будь-які метелики (але припустимі лише три цвіти: чорний, сірий, бордовий). На балах прийнято знайомитися.

Самим престижним із 300 новорічних балів, що проходять у Відні із дня святого Сильвестра майже до кінця лютого, традиційно вважається Оперний бал (22 лютого 2001 року), що влаштовується в будинку Віденської опери. Сюди на одну ніч з'їжджаються всі зірки політики, мистецтва, бізнесу. Про справи тут говорити не прийнято.

1 лютого пройде Бал Іогана Штрауса і будинок муніципалітету буде перетворено в казковий палац, що танцює під