Слід мати уявлення про те, де й коли проводитиметься захід, його тривалість, скільки людей може бути ним охоплено, яких фінансових витрат він потребує, який необхідний реквізит. Водночас, всі ці дані не є вичерпними. В процесі написання самого сценарію може виникнути й найчастіше виникає потреба в додатковій інформації.

Наступний етап роботи над сценарієм - це його композиційне рішення, тобто побудова, розташування складових компонентів, установлення між ними змістовної й хронологічної залежності, порядок їх включення в дію. Композиційно сценарій може бути побудований як монтаж окремих блоків, епізодів, кожний із яких сюжетно самостійний і об'єднаний лише місцем, часом і темою. Інший варіант рішення - взаємозв'язок елементів єдиною дією, коли перехід від одного епізоду до іншого обумовлений участю в попередньому. В даному варіанті єдність дії може бути досягнуто простою послідовністю або яким-небудь сюжетним прийомом, так званим "сюжетним "ходом".

Крім загального композиційного рішення в сценарії розробляються й композиції складових елементів - конкурсів, ігор, концертів, атракціонів. Тому що кожна форма масової дозвільної діяльності є дією організованою і ця дія будується на основі загальних драматургічних принципів. Вона повинна мати зав'язку, розвиток і кульмінацію, яка, фактично є фіналом, розв'язкою дії, її вищою емоційною крапкою. Для заходу в цілому такою кульмінаційною крапкою можуть бути вручення призів переможцям конкурсів, бал учасників, феєрверк і т.д.

Подібні кульмінаційні крапки повинні бути в кожному компоненті заходу.

Крім опису сюжетного ходу, складових компонентів та їхнього наповнення, сценарій має тексти ведучих.

Яким би цікавим не був задум сценарію, які б виконавчі сили не були залучені для його здійснення, його реалізація буде успішна тільки в тому випадку, якщо в ньому будуть закладені умови для безпосереднього включення в дію тих, для кого організується захід.

В практиці організації та проведення масової танцювальної програми створення сценарію та його постановки як правило здійснюються однією особою. Навіть у тому випадку, коли режисер не безпосередній автор сценарію, він все рівно бере участь у попередній роботі над ним. Пояснюється це тим, що кожний масовий захід одноразовий і повторити його подібно до театрального спектаклю неможливо. Отже, неможливо щось потім виправити, доповнити, змінити. Все повинно бути передбачене заздалегідь і з найбільшою повнотою. Тому особливо важливий другий етап роботи над сценарієм - розробка постановочного плану.

Від того, наскільки режисером такий план буде детально розроблений, в значною мірою залежить успіх проведеного вечора. Постановочний або, як його ще називають, режисерський план складається із двох частин. Перша містить розробку структури й змісту вузлових блоків дії, ігрових площадок, послідовність епізодів, світла й звукопартитури.

Друга частина - це монтажний лист, послідовний запис всіх складових елементів вечора з їхнього початку і завершення.

Постановочний план будується за такою схемою за зазначенням: найменування епізоду, перелік учасників, місце проведення, реквізит, художнє оформлення, характер і зміст звукового супроводу, відповідальна за проведення особа.

У цьому епізоді відповідальна особа є його постановником, а всі інші - постановча група, їхніми зусиллями готуються магнітофонні записи, розробляється сюжет поведінки відвідувача в кімнаті і т.д.

Але це тільки складова частина постановочного плану. Друга частина - відбиття загальних для вечора в цілому моментів. До них відносяться: оформлення приміщень установка й оформлення залу, музичний супровід вечора, призначення чергових, замовлення на роботу бару або буфету, упорядкування меню, розробка запрошення й афіші, організації танців (оркестр, дискотека або просто магнітофонні записи). Тут також визначаються обов'язки кожного, закріплюється ділянка роботи. І під час задуму заходу, і при створенні його сценарію необхідно уявляти майбутній обсяг роботи та скільки часу потребує його підготовка. Гості не повинні бути спостерігати організаційну метушню. Інакше подібна ситуація нагадуватиме хазяїв, що зібрали гостей на певний час, а самі продовжують при них накривати стіл, бігати на кухню, безперервно підхоплюватися, щоб щось принести або віднести. Досконала та організація, коли до початку дії усе готове, а організатори лише спостерігають за нею.

Розглянутий варіант сценарію композиційно достатньо простий, не потребував сценарного ходу, оскільки був монтажем епізодів. Єдність дії забезпечувалася темою, загальною святковою ситуацією, загальним святковим настроєм, а масова дозвільна діяльність його учасників мала одночасний характер.

Плануючи програму музичного вечора, необхідно врахувати її орієнтацію на конкретні музичні запити аудиторії. Це може бути інтерес до :

- певного жанру і типу музики;

- конкретних творів, авторів та виконавців;

- самостійної участі в музичному (пов'язаному з музикою) творчому процесі.

Важливим моментом є підготовка до сприйняття конкретного музичного твору. В залежності від теми вечора, його форми, обираються певні способи управління сприйняттям. При цьому треба враховувати дані про потенційну аудиторію музичних заходів: вік, освіту, соціальне становище, географічні й національні особливості тощо.

Тільки при урахуванні усіх згаданих умов можна очікувати на досягнення максимальної реалізації планів і цілей, поставлених культпрацівниками як щодо конкретного музичного вечора, так і до професійної діяльності організаторів дискотеки. /15; стр.187-195/

3.1. Організація анімаційної програми на прикладі тур підприємства “Ореанда”

Організація Новорічного вечіра з танцювальною програмою або новорічний бал.

У практиці культурно-масової роботи в здравницях і на туристських базах танцювальний вечір склався як комплексний вечір відпочинку, у якому головна роль і відповідно більший час приділяється танцям і музиці. Проте поряд із цим в наповнення такого вечора включаються й інші види діяльності: масовий спів, ігри, конкурси і вікторини. Як