Падуя, заснована біля VI ст. до н.е., батьківщина одного з найстарших європейських університетів і великий науковий і культурний центр Середньовіччя, зараз вважається одним із найкрасивіших міст Європи. У центрі міста, навпроти Пьяцца дель Санто, розташований будинок, у якому в середині XV ст. жив Донателло. Прекрасна церква Св. Антоніо (базиліка Дель Санто) - одна з головних визначних пам'яток міста.

Палац дель Бо з типово середньовічною архітектурою, у якому наприкінці XVI століття розмістився Падуанський університет, служить справі утворення і понині. По периметрі він прикрашений мармуровими медальйонами з зображеннями всіх знаменитих на увесь світ випускників і викладачів цього "вузу" за його майже 800-літню історію.

Піза знаменита ретельно підстриженим яскраво-зеленим трав'яним килимом Прато де Міраколі ("Поле чудес"), на якому піднімається Баптистерія, "падаюча вежа" Кампаніла і цвинтар "Кампосанто". Зараз Соборна площа Пізи вважається не має собі рівних у світі.

Перлиною півдня Італії є Неаполь ("Неаполіс" - Нове місто), розташоване у мальовничому місці на березі Неаполітанської затоки. Візитною карткою Неаполя є вулкан Везувій, у підніжья якого і розташовується місто. У Неаполі збереглася безліч церков і музеїв - Королівський Палац (XVII ст.), капела Св. Януарія (Сан Дженнаро, заступник міста) зі святими реліквіями, музей і галерея Камподімонте, Національний Музей ді Сан-Мартіно, галерея дей Джироламіні, музей і Кіостро ді Санта Кьяра, історичні аппартаменти Палаццо Реалі, театр Сан Карло й ін. Тут знаходиться і найбільший археологічний музей Європи - Національний Археологічний музей, що славиться унікальною колекцією експонатів, що оповідають про життя давньоримських міст Помпеї і Геркуланум, знищених виверженням Везувію. Неподалік розташований і мальовничий ренесанський замок Фишбург (XVII ст.).

Характеристика туристичної галузі Італії: сьогоднішній стан і переспективи розвитку

Основні етапи розвитку італійського туризму

Італія, напевно, сама приваблива для туризму країна. Можливе документальне підтвердження першим організованим подоражам млжна знайти саме на італійській землі. Ще в найдавніші часи не нашої ери в Італію їхали з усього світу на відомі Олімпійські ігри, що супроводжувлося будівництвом таверн та притулків для багатьох мандрівників, які бажали прйняти участь в змаганнях або просто подивитися.

Це перша країна, яка на загальнодержавні свята збирала мешканців з усіх міст та містечок Італії і де, одним з найрозвинутіших видів мандрівок завжди були і продовжують залишатися релігійні паломництва.

Древні римляне відкрили цілющі термальні джерела на острові Іскья, у Сирміоні на озері Гарда, поклавши тим самим початок подорожам «за здоров'ям» і відпочинком. Також серед багатих патриціїв було прийнято крім будинку в Римі мати заміську садибу на морі, куди переїжджали на всі жаркі літні місяці. Наприклад, імператор Нерон зрештою взагалі перебрався на Кіпр, де провів 10 років.

Найвідоміший мандрівник середніх століть був венеціанець Марко Поло.

В часи Римської імперії, наприклад, Неаполь був відомий як місце відпочинку знаті, що будувала тут терми і стадіони, вілли і театри. До XIX ст. прилегле узбережжя стало традиційним курортом для аристократії і богеми, у тому числі і росіян.

XIX століття можна вважати родоначальником туризму, але це були подорожі для обраних. Саме в той час з'явилася мода на морські купання і перший світовий курорт став Блакитний берег, що належав у той час Італії. Але найвідомішими мандрівниками того часу (їх ще важко назвати туристами) були аристократи, члени королівських прізвищ, що приїжджали на рив'єру в пошуках благодатного клімату (Блакитний берег, Сан-Ремо, Рапалло), знамениті художники, композитори, письменники, артисти, що прагнули в Італію в пошуках натхнення (Капрі, Сорренто, Таорміна).

Почасти завдяки цим людям всесвітню популярність придбали досі маленькі сільця і містечка, такі як Таорміна, Сорренто, Портофіно, Бордигера, Монтекатіні-Терме.

З початком XX століття туризм став невід'ємною частиною сучасного життя. За даними ВТО (всесвітня туристична організація) Італія займає 3 місце по кількості прибуттів після Франції і США.

Історія розвитку індустрії туризму в Італії нараховує більш 100 років, за які країна перетворилася в один з ведучих туристських центрів світу. У 1991 р. 36% усіх туристських прибуттів у середиземноморський басейн приходилося на Італію.

У 80-х роках Європейське співтовариство початок здійснювати дорогий проект по розвитку туристської інфраструктури південного регіону Італії - Медзоджорно (полуденна країна) на загальну суму 34,9 млн екю. Ціль цього проекту - розвиток індустрії туризму, створення робочих місць і припинення імміграції, а також можливість інвестицій у відносно відсталу місцеву економіку. У результаті здійснення цього проекту було створено 65 тис. додаткових готельних номерів.

У 1983 р. з метою розвитку сфери туризму і готельної індустрії в країні прийнятий Основний закон по розвитку й удосконалюванню туризму. У цьому законі визначаються органи керування туризмом на регіональному рівні і порядок їхнього функціонування; дається визначення і класифікація готельного господарства країни; умови, на яких дозволяється займатися туристською діяльністю транспортним і туристським бюро, суспільним асоціаціям; регулюється діяльність професіоналів у туристській сфері; визначаються міри підтримки туристської галузі з боку держави і т.д.

Туристичні райони країни

П'ємонт (Piemonte) Географічне положення області визначило її назву: «Ai piedi dei monti» - «У підніжжя гір». Центр і столиця області - місто Турін (Torino).

З погляду туризму найбільший інтерес у П'ємонту представляють гірські курорти і Турін.

Валле д' Аоста (Valle d’Aosta) Ця область географічно є частиною П'ємонту. Туризм тут широко розвинутий, як у зимову, так і в літню пору. Аматорів природи залучають національні парки .

Лігурія (Liguria) Столиця області – місто Генуя (Genova). В основному туризм у Лігурії зв'язаний з відпочинком на морі. Важливу роль у залучення туристів грає