Небагато фірм займаються виключно екскурсійною діяльністю в Києві, але існує безліч зареєстрованих і незареєстрованих туристичних підприємств, які надають екскурсійні послуги поряд з іншими сферами своєї діяльності. І в старому законі, і в новому проекті екскурсійна діяльність випадає. Потрібні методичні поради, щоб відстежувати, який матеріал подають екскурсоводи своїм екскурсантам. І це зобов’язані робити місцеві органи самоврядування, які відповідають за туристичну галузь.

Потрібно ввести жорсткій контроль за діяльністю екскурсоводів в Києві, за яким екскурсовод має право проводити екскурсію тільки при наявності відповідних документів: удостоверения, знаку на грудях, а також переліку екскурсій, на які є рецензія відповідних пам’яток.

Повинен існувати на місцях орган, який видає документи на проведення екскурсій, без якого жоден екскурсовод не може провести екскурсію по місту.

Необхідно через деякі проміжки часу провадити перевірки проведення екскурсій на території Києва, що дозволить виявляти недобросовісних екскурсоводів та попереджати проведення інших недозволених екскурсій.

Постанову про порядок надання екскурсійних послуг потрібно прийняти виключно для підвищення рівня якості екскурсійних послуг.

Наукові керівники тих чи інших екскурсійних об’єктів неодноразово намагалися протистояти роботі недосвідчених екскурсоводів, рівень розповіді яких спотворює історичні факти.

Туристи найчастіше не помічають “нефахівця”, тому це обов’язок місцевої влади слідкувати за якістю наданих екскурсійних послуг.

По досвіду перевірок порядку проведення екскурсій, комісія, в яку крім представників влади повинні входити інспектора транспортної інспекції, повинні знімати з маршрутів гідів, які не мають відповідних документів. Іноземні екскурсоводи теж повинні мати можливість на загальних засадах отримувати відповідні документи.

Для підняття якості екскурсійних послуг необхідний також індивідуальний підхід до клієнтів – потрібно слідкувати за чіткою історичною розповіддю про події , місця й послуги. Саме через це найбільше страждає якість екскурсійних послуг, бо найчастіше екскурсії не відповідають серйозній розповіді історика.

У Києві зростає попит на екскурсії, 2002 році на екскурсійних маршрутах побувало більш як 2,5 мільйона чоловік. У зв’язку з цим міські власті планують створити єдиний екскурсійно-методичний центр. Щоб упорядкувати екскурсійну діяльність, кожен екскурсовод мусить пройти необхідну атестацію і мати відповідний бейдж, що підтверджує право на проведення екскурсії. (2)

Але не дивлячись на це, попри все природне, культурне й історико-археологічне багатство нашого міста, туристичний потік іноземців до Києва катастрофічно зменшується.

В’їзний туризм — це цілий комплекс вражень від нашої країни, це ціла індустрія, що включає організацію дозвілля, транспорту, відвідування музеїв і театрів, пам’ятників архітектури й історії. Але й тут є недоліки, які потрібно усувати. Наші музеї збільшують плату за вхідні квитки саме для іноземних туристів. Відвідування державних музеїв у Києві, приміром, Києво-Печерської лаври, коштує для іноземця 16 гривень, при цьому екскурсійне обслуговування здійснює саме турагентство. Аби піднятися на дзвіницю, необхідно ще раз оплатити вартість вхідного квитка. Не говорячи вже про горезвісний благодійний внесок у розмірі 25 дол. і придбання свічки для кожного члена групи. А індивідуальна екскурсія для іноземного туриста коштує близько 160 грн.

Ситуація щодо якості екскурсійних послуг, наприклад в Москві, вже приймає інший вигляд: у недалекому майбутньому всі приїжджі в Москву матимуть змогу скористатися дисконтною «карткою гостя», яка забезпечує значні знижки на всі види туристичних послуг. Кожен турист, придбавши таку карту, матиме 20—50% знижки на відвідування музеїв, проживання в готелях і харчування в ресторанах. Точну ціну картки поки що не визначили, але, за попередніми підрахунками, вартість найдорожчої не повинна перевищити 10 дол.

Передумови розбудови екскурсійної справи 

Екскурсійний туризм починається з пішохідних екскурсій на природу, до історичних пам’яток рідного краю, з автобусних екскурсій сільських школярів у музеї, дендропарки, заповідники, галереї та театри, а продовжується вже на культурно-пізнавальних, рекреаційних, лікувально-оздоровчих і багатьох інших спеціалізованих турах.

Сьогодні екскурсійний туризм складає той самий іспит, що й уся країна. Однак, за свідченнями спеціалістів, кризу розвитку вже подолано. Десять років тому в Києві й гадки не мали, які організаційні, структурні, кадрові і навіть ментальні зміни нас очікують. Була порушена система реалізації діючих туристичних і екскурсійних маршрутів через профспілкові організації, структура використання і підготовки багатьох категорій кадрових працівників. Із пропонованих програм відпочинку й оздоровлення населення випали морські, річкові, авіаційні подорожі. Різко знизився попит на залізничні тури, особливо турпоїзди для дітей і дорослих та маршрути вихідного дня. Значно погіршилася матеріальна база подорожей у власних автобусах. Припинено проведення екскурсій громадсько-політичної, військово-патріотичної, виробничої та інших тематик. Наприклад, якщо 1991 року на екскурсійних маршрутах побувало 15,3 млн. чоловік, то 1997-го цими послугами скористалося лише 355 тисяч екскурсантів. Протягом цього похмурого періоду довелося ліквідувати майже 90 бюро подорожей і екскурсій, в основному на рівні райцентрів, і на певний час втратити значні сільські території, завойовані багаторічною працею.

Нові часи і новий ринок змусили працівників екскурсійної справи шукати інші форми праці зі споживачами, відроджувати багато видів господарської діяльності. Було вдосконалено структуру управління екскурсіями, почали ефективно залучатися місцеві кадрові і матеріальні можливості наявної інфраструктури. Довелося формувати новий, як за змістом, так і за ціною, асортимент туристичних і екскурсійних пропозицій.

Вакуум на «залишених» територіях заповнюють повноважні представники різних туристичних підприємств і товариств в обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування, селищах міського типу і турагенти в навчальних закладах, інших організаціях. Зараз уже налічується понад дві тисячі таких позаштатних помічників. Асортимент пропозицій (рекреація, лікування, відпочинок і