рабі учив йти по дорозі, що відповідає кореню його душі, говорячи: "Я поведу вас по новій дорозі, який ще не було ніколи, незважаючи на те, що це вже, здавна, по старій дорозі разом з тим вона дорога зовсім нова"(Раби Нахман говорить, що ця дорога в служінні Богу стара в тім, що по ній уже йшли предки-праотці, пророки і т.д., і разом з тим це дорога нова, з огляду на нові методи служіння, відкриті їм . Бубер М. Хасидські преданія. Перші наставники. – М., 1997. – С. 17 - 19.
Протягом свого життя він жив у різних містечках України, але в основному – у Медведівкі і Златопольї, останні вісім років свого життя він провів у Браславі. Там до нього примкнули сотні його учнів, яким він роз'ясняв своє навчання і філософію. Головна думка його учення – людина ніколи не повинна відчаюватися, губитися ні при яких обставинах. Навіть у найважчі хвилини вона повинна бути міцною духом, тому що, поки людина жива, у неї є надія. Людина повинна робити усе, що в її силах, щоб бути радісною і повинна увесь час прагнути, щоб щастя і радість знайшли інші. Немає більшої заповіді, чим бути постійно щасливим. Саме дорогоцінне для Бога – це коли людина залишається радісною перед обличчям навіть найбільших труднощів. Людина повинна завжди вірити в Бога, твердо знати, що Всевишній завжди в неї і поруч з нею.
Молитися і просити перед Усевишнім, щоб Бог виявив бажання й умиротворив його (рабі), щоб за допомогою різних молебень і прохань удостоїтися Його жалості, наблизити себе в служінні Всевишньому". Раби Нахман багато говорив про особливе достоїнство і важливість молитви, тому що вона з речей, що стоять на вершині світу, і люди зневажають ними, і про себе сказав "усе, що я роблю – це молитва" [тобто насамперед молитва], а також рабі учив новому шляху в молитві і це "Гитбодедут"(самота). І особливо, хто це робить на його святому місці поховання (в Умані), для того, завірив рабі, постарається прикласти усі свої сили для його порятунку і навіть якщо потрапить у "пекло" (на саме дно), не дай Бог (якщо в людини немає можливості прибути на могилу праведника особисто, це може зробити посланник. Бубер М. Хасидські преданія. Перші наставники. – М., 1997. – С. 25 - 27.
Рош хашана (єврейський Новий рік): раби наставляв збиратися і приїжджати до нього в Рош хашана: щоб "ніхто не увилював", і тому до сьогоднішнього дня їдуть усі до місця його поховання в м. Умань, що на Україні.
Коротким було життя рабі на землі і великих страждань терпів він, наполегливо займаючись виправленням душ. І все це для виправлення світів, виправлення душ живучих і, зокрема, душ померлих. Саме цим він займався В Умані наприкінці свого життя, коли ясно заявив, що те, що він повинний займатися виправленням душ померлих, тому що є душі "артилаім" ( Відомо, що близько 20.000 євреїв загинуло в м. Умані під час погромів 1768 року. Їхні душі не знаходили свого місця в духовному світі).
Задовго до того як піти у свій світ, рабі почав підготовляти навколишніх до розставання з ним і навіть вибрав собі місце спокою на єврейському цвинтарі в м. Умань, сказавши: "Що добре для нього лежати там, тому що там відбулося дуже велике освячення Імені Бога".
У 1810 році, 18 числа місяця тишрей, до вечора, раби Нахман помер. Бубер М. Хасидські преданія. Перші наставники. – М., 1997. – С. 30 - 33.
3. АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ УМАНСЬКОГО РАЙОНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Саме з створення всесвітньо відомого парку в Уманському районі починає розвиватися організований туризм з відвіданням цього чудового міста.
Створений на прохання прекрасної грекині Софії серед вигорілих під сонцем степів та балок Умані, парк в романтичному стилі, було урочисто відкрито в травні 1802 року в день народження красуні Софії. Саме з цього періоду можна вважати розквіт відвідування туристами Умані та Уманського району.
Ніколай Андрєєв у своєму опису в 1833 році писав: “Коли я наближаюсь до Умані, уїзного міста Київської губернії, містечку, яке колись належало графу Потоцькому, я із нетерпінням питав мого товариша : “Де Софіївка?” Де цей незрівнянний сад, який вже декілька років притягує мандрівників з віддалених куточків Європи!” Усискін Г. Нариси історії російського туризму. – М., 2000. – С. 66.
Олімпіада Шикшина в “Нотатках руської мандрівниці по Росії” в 1845 році писала:
“Це те, що називають диво-дивне!” Потім йде детальний опис відвідання парку.
Л. Похилевич “В Сказаннях о населених місцевостях Київської губернії”(1864 році) писав:
“Найважливішою пам’яткою Умані є Царський сад”.
В Радянські часи поблизу парку розпочалося будівництво готелю, який існує й досі. Там само. С.: 68.
Сьогодні дендропарк відкритий для всіх, хто хоче побути наодинці з природою. І цим правом широко, сповна користуються сотні тисяч туристів - далеких і близьких, з міст і сіл України, з далекого і близького зарубіжжя.
На початок 19-го сторіччя приходиться також створення святині хасидів в Уманському районі, які починаючи саме з того часу щорічно, особливо під Новий рік по єврейському календарю, влаштовують паломництво до цієї святині.
Ребі Нахман був похований у місті Умані, на Україні. Щороку відбувається велике паломництво до місця його поховання. Ця традиція іде своїми коренями до самого початку Бресловського руху, коли Ребі Нахман