Р.Х. затвердилися мілетці на південному березі Чорного моря і заснували місто Синопу; біля того ж часу виник у Пропонтиді (Мармурове море) місто Кизик. А протягом VII століття мілетці стали уже твердою ногою на північному узбережжі Чорного моря. У дельті Дунаю з'явилося місто Істра, на правом березі дністровського лиману – Тіра (на місці нинішнього Акермана), у лимані Бугу, у декількох верстах до півночі від злиття з ним дніпровського лиману, - Ольвія (біля нинішнього села Парутіна), на протоці, що з'єднує Чорне море з Азовським, - Пантікапей (нині Керч). З цього останнього пункту греки проникнули в Азовське море, якому вони дали ім'я «Меотида» від імені народу Меотів, і заволоділи устям ріки Танаіда (Дону). На нинішньому Таманському півострові виникло місто Фанагорія, а на Кавказькому узбережжі, в усті ріки Фазида (Ріон), з'явилося поселення, однойменне ріці, і вище до півночі Діоскуріада (біля нинішнього Сухума). Крім цих головних центрів, з часом з'явилося багато інших поселень. www.moscow-crimea.ru
З тих трьох племен, на які поділялася грецька нація, переважна роль у справі колонізації берегів Чорного моря належала Іонянам. Не залишилися, однак, зовсім осторонь від цієї великої культурної справи і Дорянє. Вони заснували на південному узбережжі Чорного моря місто Гераклею, а звідси, ймовірно в V столітті, частина громадян цього міста виселилася на територію Тавриди. Так був заснований Херсонес, поблизу руїн якого виникло сторіччя тому назад, Севастополь. www.moscow-crimea.ru
2. СОЦІАЛЬНІ, ПОЛІТИЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ГРЕЦЬКИХ МІСТ-КОЛОНІЙ НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
2.1. Ольвія
Нижньобугський регіон був заселений вихідцями з Іонії, головним чином, з Мілету і інших поблизу існуючих місць. В перекладі з грецького "Ольвія" перекладається як "Щаслива". Ця офіціальна назва міста, засвідчена в міських декретах, написах на монетах, в багатьох літературних джерелах. В творах античних авторів місто названо Борисфеном (грецька назва річки Дніпро), а його мешканці - борисфенітами, це може пояснюватися тим, що Ольвія розташовувалася поблизу від гирла Дніпра. Існує думка про те, що назва Борисфен відноситься не до Ольвії, а до поселення на о. Березань. Яйленко В.П. Грецька колонізація 7-3 ст. до н.е. – М., 1982. – С. 28.
В історії Ольвії виділяють три основних періоду. На початку першого етапу свого існування (в сер.6 ст. до н.е.) Ольвія являла собою невелике поселення, що розташовувалося в основному в центральній частині Верхнього міста (воно складалося з полуземлянок і землянок). В цей же час виникає і найбільш давня в Ольвії культова ділянка - теменос, де поклонялися Аполлону Лікарю. З часом, у ІІ пол. і особливо в останній третині 6ст. до н.е., земляночна жила забудівля розповсюджується майже на всю територію верхнього міста, в центрі котрого з'являється ще один теменос - з культом Аполлона Дельфінія.
До другої половини 6 ст. до н.е. центром античної держави в Нижньому Побужжі було поселення на о. Березань. В Ольвії в цей час, як і на всьому північно-західному Причорномор'ї, в якості грошових знаків існують так звані монети-стрілки - бронзові кінчики стріл. Яйленко В.П. Грецька колонізація 7-3 ст. до н.е. – М., 1982. – С. 10.
У другій половині 4 ст. до н.е. біля Ольвії на берегах Бузького і Бережанського лиманів виникає багато невеликих поселень(в сучасний час їх відомо біля 70), населення котрих займалося землеробством, скотарством, мисливством, промислом тощо. Культура та побут мешканців цих поселень і навіть економічний рівень практично нічим не відрізнялися від рівня життя населення сучасної їм Ольвії.
Зовнішньополітична ситуація була спокійна, взаємостосунки з оточуючими племенами були мирними. Там само. – С. 11.
Населення міста в цей час за своїм майновим станом відрізнялося відносною однорідністю. Загальнополітична ситуація була спокійною. Однак, хоч військові сутички були відсутні, ситуацію не можна було назвати мирною. Оточуюче місцеве населення відносилося до грецьких звичаїв обережно, а частіше вороже. Характер цих складних відношень яскраво відображений в розповідях Геродота про скіфського царя Скила, який полюбляв еллінські звичаї.
На початку 5 ст. до н.е., як в Ольвії, так і в її сільському оточенні відбулися суттєві соціально-культурні зміни. Земляночні помешкання перших мешканців змінюються наземними сирцово-кам’яними домівками звичайних для Греції того часу типів.
Така ж забудова розповсюджується і на територію Нижнього міста. Будуються оборонні стіни, за межами котрих виникає забудоване землянками передмістя, починається монументальне будівництво. Крижицький С.Д. Ольвія – історичне дослідження архітектурно-будівельних комплексів. – К., 1985. – С. 25.
Для початку цього етапу – від 5 до останньої треті 4 ст. до н.е. – характерно поступове укріплення полісу, подальший розвиток його економіки. На початку 5 ст. до н.е. різко скорочується кількість сільських поселень, мешканці котрих концентруються в самій Ольвії. Поряд з ростом міста зменшується територія сільського оточення.
Приблизно на рубежі 5 – 4 ст. до н.е. – першій половині 4 ст. до н. е. у розвитку економіки міста наближається якісний злам, розширюється будівництво, підвищується рівень будівельних робіт; з початку 5 ст. до н.е. Ольвія починає випуск великої литої бронзової монети, так званих "ассів", на одному боці котрих розміщувалось зображення Афіни, Горгони або Деметри. На межі 5 – 4 ст. до н. е. монетна справа повністю переходить до ведення держави. У середині 4 ст. до н.е. видається декрет, що передписує робити всі торгівельні розрахунки в ольвійській монеті. Крижицький С.Д., Лейпунська Н.А. Ольвія – розкопки, історія, культура. – Ніолаєв, 1997. – С. 90.
Поряд із сільським господарством і