За свідоцтвом Геродота найближчими сусідами Ольвії були каліпіди (історик називає їх також елліно-скифами) північніше розміщувалися алазони і скіфи-пахарі.

Таким чином, Ольвійський античний поліс складався з міста Ольвія – культурно – політичного і торгівельно-ремесницького центру – і хори. За своїм політичним укладом це була демократична рабовласницька республіка у всякому випадку з 5 ст. до н.е. Прав громадянства не мали жінки, а також іноземці, що переїздили сюди на постійне місце мешкання. Права громадянства надавалися тільки тим іноземцям, які зробили достатньо великі послуги державі. Незначною була роль у політичному житті і простих громадян, що добували кошти власною працею.

Законодавчим органом були народні збори, скорочено називалися народом ( в ньому могли брати участь всі повноправні громадяни) і рада, від імені яких видавалися декрети і постанови.

У функції ради входили попереднє обговорення всіх важливих питань державної діяльності, після чого вони виносилися на народні збори. Крім того, рада спостерігала за роботою органів виконавчої влади.

Виконавчу владу здійснювали різні магістратури: колегії або окремі посадові особи (магістрати), що обиралися на народних зборах відкритим голосуванням на термін, як правило, одного року. Вищою магістратурою була колегія архонтів (5 чоловік), що керувала всіма іншими колегіями і слідкувала за станом фінансів, випуском монети. У випадку необхідності колегія архонтів могла скликати народні збори.

Фінансовими справами займалися ще дві колегії: колегія сьоми і колегія дев’яти.

Військовими справами займалася колегія стратегів (6 чоловік). Крижицький С.Д., Лейпунська Н.А. Ольвія – розкопки, історія, культура. – Ніолаєв, 1997. – С. 94-95.

Колегія аргономів (5 чоловік) і астиномів спостерігали за порядком на ринках, на агорі, за якістю товарів, правильністю мір і вагів. При надзвичайних обставинах формувалися колегія ситонів, котра піклувалася про закупівлю зерна на випадок неврожаю, зберігання його і продажі громадянам за помірковані ціни.

Серед одноособових посад відомі гімнасіарх, керувавший гімнасієм і організацією змагань, а також жерці, секретарі, глашатаї і інші.

Був суд, що складався із декілька відділів, кожен із яких відав визначеним колом справ. Суд штрафував винних, конфіскував майно і інше.

Вільна частина населення Ольвії була відносно однорідна в етнічному і економічному відношеннях. На початку 4 ст. до н.е. росте майнове розшарування, посилюються соціально-економічні і правові протиріччя., в місті з’являється значна кількість рабів.

Особливо це ярко проявилося в останній треті 4 ст. до н.е., коли у 331 р. до н.е. Ольвія була осаджена тридцятитисячною армією одного із полководців Македонського – Зопіріона. Крижицький С.Д., Лейпунська Н.А. Ольвія – розкопки, історія, культура. – Ніолаєв, 1997. – С. 91-93.

В кінці 4 – 3 ст. до н. е. Ольвія досягає найвищого за всю історію розквіту. Проводяться великі градобудівні роботи – перебудовуються і іноді переплановуються цілі райони, забудовується терасна частина міста, ведеться велике будівництво, як монументальне – культове і міське, так і приватне, площа міста збільшується до 50-55 гектарів. Крижицький С.Д. Ольвія – історичне дослідження архітектурно-будівельних комплексів. – К., 1985. – С. 27.

До кінці 4 ст. до н.е. з метою укріплення грошового курсу Ольвія починає випускати золоті монети.

В останні десятиріччя 4 ст. до н.е. Ольвія значно посилила зв"язки зі своєю минулою метрополією – Мілетом. Громадянам цих міст були представлені права ісополітії, тобто поселення Мілета користувалося в Ольвії всіма правами ольвіополітів так, як і ольвіополіти в Мілеті. Крижицький С., Лейпунська Н. Ольвія – память тисячоліть. – О.: Маяк, 1982. – С. 117.

І – ІІІ сторіччя н.е. характеризувалося для Ольвії експансією Римської імперії. Взагалі на протязі усього І-го ст. н.е. ольвіополітам приходилось не одноразово вступати у військові конфлікти або ліквідовувати небезпеку дипломатичними засобами – задобрювання царів сусідніх племен різними поступками та подарунками. З посиленням експансії Римської імперії у Північному Причорномор’ї ситуація поступово змінюється. Ольвія, розташована на важливих торгівельних та стратегічних шляхах, все більш привертала до себе увагу Риму. Саме тут проходила одна з ділянок шляху від Дунайської провінції до Малої Азії. Існує думка про те, що Ольвія виступила з боку римлян у їх війні 45 р. н. е. проти Боспору, за що отримала ряд пільг. Там само. – С. 118-119.

Після входження Ольвії в середині 2 ст. н. е. до складу Римської провінції життя в місті стабілізувалося. Держава значно укріплюється. В цей час спостерігається підйом ремесел, сільського господарства, торгівлі. В місті виникла велика кількість ремесничних майстерень – гончарних, металургійних. Населення міста активно займалося також виноробством. На території частини міста, яка була покинута після гетської навали, споруджувалися виноробки, великі зерносховища, гончарні пічки. Окрім перелічених споруд, тут знаходилися складські приміщення, загін для худоби. Слід відмітити, що в Ольвії на той час не спостерігається особливого розвитку рибальства та рибообробки. Важливу роль знову почала відігравати торгівля, особливо з районами Західного та Південного Причорномор’я. Значно зростає скупченість забудови, погіршується техніка будівництва. Крижицький С.Д., Лейпунська Н.А. Ольвія – розкопки, історія, культура. – Ніолаєв, 1997. – С. 111-117.

Населення Ольвії було різноманітним. Воно складалося з греків, скіфів, сарматів, фракійців та ін. Відсоток римлян у складі населення Ольвії був незначним. Наявність римлян документально засвідчена лише серед воїнів гарнізону.

До сорокових років ІІІ ст. н.е. розквіт закінчується. Припиняється