Жителі Тири займалися землеробством і скотарством, ремеслами і торгівлею. Вони підтримували широкий товарообмін із грецькими містами, а також із заснованими в Північному і Західному Причорномор'я містами-колоніями — Ольвією, Херсонесом, Істрією, Каллатієм і Томами. Вивозили худобу і шкіри, зерно, мед, віск, рибу, а ввозили маслинову олію, вино, дорогу червоно- і чернолаковую посуд, предмети мистецтва і прикраси. Ключник А.Г. Белгород-Дністровський. – Одеса: “Маяк”, 1976. – С. 25-28.

Найбільш діяльні тирські купці удостоювалися особливих почестей. Археологи знайшли плиту, на якій висічене постанова про те, що жителі Ольвії, Кизика і Родосу за заслуги в розвитку взаємовигідної торгівлі нагороджують одного з громадян Тири лавровими плющовими вінками. У середині першого сторіччя до нашої ери Тиру входить до складу Понтійської держави Мітридата VI Євпатора. Але після загибелі цього царя, що вступив у війну з Римом, місто піддалося буйному набігу гетів і було розграбоване і зруйноване. Руйнування і запустіння, що пішло за ним, тривало, щоправда, недовго. Уже на початку першого сторіччя нашої ери Тіра піднялася з руїн, незабаром визнала панування Рима і була перетворена римлянами у форпост їхніх володінь на півночі. До третього сторіччя вона стає порівняно великим містом, населеним римлянами, греками, а також вихідцями зі скіфо-сарматських і гето-фракійських племен, і грає в економічному житті Римської імперії не останню роль: купці Тири мали навіть право безмитної торгівлі. Ведучими галузями господарства як і раніше були землеробство і виноградарство. Ремісники ж, в основному, виготовляли посуд, обробляли метал і кісти, перетворюючи їх у чудові прикраси. У III столітті Тіра впала під могутніми ударами готів, що незабаром самі були витиснуті гунами. Ключник А.Г. Белгород-Дністровський. – Одеса: “Маяк”, 1976. – С. 30-36.

2.3. Херсонес

Оселяючись в сусідстві диких і нелюдських Таврів, про котрих оповідались всякі страхи, греки спочатку шукали не стільки торговельних вигод, скільки безпечності. За Козачою бухтою Херсонес здавна почав заселятися і далі на північ, над Карантинною бухтою (де тепер Севастополь), де теж знайдено старі стіни з першої епохи міста, з гарного тесаного каміння - але вони мабуть не були докінчені тоді, і тільки пізніше, уже в римській добі обведено муром це нове місто навколо, і воно стало головним вогнищем тутешнього життя. Взагалі ж життя цього далекого грецького закутка в перших віках його існування не визначалося ні блиском ні багатством - енергійні розкопки останніх двадцяти років не викрили ні артистичних будівель, ні розкішних захоронень; херсонеська монета - перший показник торгового розвитку - не зустрічається у великій кількості. Громада херсонеська жила більше господарськими інтересами, що вимагали багато енергії й праці. Працею й культурою камінцюватий і непривітний півострів справді був гарно оброблений; тут були знайдені останки штучних водопроводів (труби для води); півострів вкривали штучні городи і виноградники. Західне узбережжя Криму не з родючих. Герцен А.Г. Археологічні памятки Криму – Херсонес. – Симферополь: “Наслєдіє”, 2001. – С. 1.

Крок за кроком опанувавши ближню околицю, Херсонес по волі забрав в руки все західне узбережжя від Каркінітської затоки до „бухти Символів”. Значних заснувань тут крім самого Херсонеса не було.

В політичній сфері Херсонес з початку стояв під опікою своєї метрополії, яка за нього мабуть вела війну із забірними заходами Пантікапея в першій пол. IV ст. Але потім він виростає і як центр і столиця західного Криму і вже в ІІІ ст. грає роль в чорноморській політиці. В цій добі він був незалежною, демократичною республікою. Про історію міста наступних часів не відомо нічого, аж до самого кінця ІІ століття до н.е., коли Херсонес притисли сусідні Скіти, що зайняли степові частини Криму і притиснули тутешніх Греків, захопили провінції Херсонеса і саме місто тримали в облозі. Херсонес увійшов тоді під протекцію понтійського царя Мітрідата VI Євпатора просячи допомоги і захисту. Перед усім, притягнувши участь Мітрідата в кримські справи, Херсонес привів до об’єднання всіх грецьких громад північного узбережжя під владою понтійського царя. Всі грецькі громади чорноморського узбережжя увійшли в коло римської політики, перекинувши боротьбу Рима з Мітрідатом на північний берег, і в результаті - привів все чорноморське узбережжя під владу і опіку Рима, під вплив римського державного і культурного життя. www.moscow-crimea.ru

Херсонес з Боспором і північним узбережжям (Ольвією, Тірою і ін.) увійшли у склад понтійського царства. Херсонес після занепаду Мітрідата якийсь час належав до Боспорського царства під зверхністю Рима, але потім був признаний автономною республікою, під номінальною римською зверхністю. На монетах його пишеться ЧесупнЮупх 'елехиЭсбт (Херсонес незалежний) і він вже має не тільки срібні, але й золоті власні монети, без цісарських імен, як самостійна держава, так що становище його далеко було вище від Тіри та Ольвії - провінційних міст Римської держави. Але фактично Херсонес мусив залежати від римських сил, що держали тут свої загони для охорони. Герцен А.Г. Археологічні памятки Криму – Херсонес. – Симферополь: “Наслєдіє”, 2001. – С. 2 – 3.

Взагалі ті події, які проходив Херсонес весь час римської зверхності (від І ст. до н.е. до ІІІ ст. н. е.) зістаються все ще в значній мірі неясними. Сліди римської залоги і римської опіки уриваються тут, як і в Ольвії, на середині ІІІ ст., і Херсонес тоді, як і все узбережжя, був покинутий сам собі перед Готською бурею. Як пережив він цей