За Юстиніана Візантія енергійно взялася до реставрації кримського узбережжя: були відновлені укріплення в Херсонесі і в інших місцях-в Горзувітах, Алусті, Пантікапеї. Херсонес стає адміністраційним центром цілого Криму, столицею його візантійської адміністрації. Починається доба його розвитку. Починаються монументальні церковні будови, що відкриваються тепер з руїн все в більшій кількості, починаючи від недавно відкритої хрестової церкви V ст. Хозари, що заволоділи східнім Кримом, простягали не раз руку і на Херсонес, і на початку VIII ст. з’являється тут їх намісник „тудун”. Але потім Херсонес уже без перерв належить до Візантії як головне місто і столиця Криму. В ньому з’являється автономний устрій; на чолі міста стояв місцевий рспфеэщн. Аж у IX ст. для зміцнення своєї влади візантійська влада стала присилати сюди своїх стратигів. Це дуже не сподобалось громаді; при кінці IX ст. сталось повстання, стратиґа було вбито, а Константин в своїй науці сину докладно оповідає способи, якими можна змусити Херсонитів до послушності, якщо вони „забунтовали або спротивились велінням імператора”. „Се способи - перешкоди в торгівлі й доставці в Херсонес збіжу, вина й інших потрібних речей.” Там само. – 4.

В цей візантійський період Херсонес має особливе значення, бо він був найголовнішим вогнищем візантійської культури для східних Слов’ян після їх розселення, коли вже не існували інші грецькі колонії, як Тіра, Ольвія.

З занепадом Візантії й переходом чорноморської торгівлі в руки Ґенуезців упадає й Херсонес; при тім його тиснули нові турецькі орди: Половці, пізніше Татари. Вже в 1-й пол. XIV ст. (1333 p,) папа засновуючи в Херсонесі латинське біскупство, говорить про нього як про к о л и ш н є місто. В XVI ст. мандрівник Броневський застав його цілком порожнім - самі руїни. Герцен А.Г. Археологічні памятки Криму – Херсонес. – Симферополь: “Наслєдіє”, 2001. – С. 5.

2.4. Пантікапей

Пантікапей заснований наприкінці VII ст. чи на початку VI ст. до н.е. іонійським містом Мілетом. Колоністи міцно обґрунтувалися на цьому місці, представляючи собі усі вигоди місця розташування. Місто, знаходячись на границі Європи й Азії (як вважали древні), у протоці між двома морями (Чорним і Азовським), повинно було відігравати роль важливого і насамперед комерційного пункту.

Греки застали тут, як і біля Херсонеса, таврів і скіфів, сусідами ж їх за протокою на азіатському березі були сінди, що займали Таманський півострів (згодом вони майже усі були підпорядкуванні Боспору), сусідами сіндів - меоти, потім згадуються торет, дандарії, псісси, ефатеї й ін. Яйленко В.П. Грецька колонізація 7-3 ст. до н.е.. – М., 1982. – С. 25.

Невелика колонія Пантікапей в епоху розквіту Афін придбала світове значення. Добробут Афін тісно був пов'язаний з пантікапейськими грецькими колоніями, і вони найенергійнішим образом домагаються і зберігають вільний доступ у Понт; вираженням цієї настійної для Афін тенденції є пишна демонстративна морська експедиція, послана Періклом у Понт (444 р. до Р.Х.), щоб зміцнити з ним зв'язки Афін і придбати ринки, як для вивозу сирих продуктів, необхідних для Аттики, так і для ввозу з останньої продуктів промислової техніки, а в той же час, щоб показати могутність Афін (Плутарх).

Під ім'ям Пантікапей жителі його розуміли всю навколишню територію численних грецьких громад по східних берегах Тавриди і Кіммерійської (нині Керченської) протоки; греки ж митрополії й Еллади називали його Боспором. Страбон так описує місто: "Пантікапей представляє собою пагорб, з усіх боків заселений, окружністю в 20 стадій; зі східної сторони від нього знаходиться гавань і доки, приблизно для 30 кораблів; є також акрополь; заснований він Мілетинами". Пагорб цей нині називається Мітридатовою горою, жалюгідні, майже зовсім недосліджені, залишки акрополя знаходяться на південно-західній частині гори. Гавань мала близько 160 ст. Про межі Боспорського царства чи володінь м. Пантікапея важко говорити, тому що границі його були дуже рухливі, та й занадто мало збереглося зведень про них. Вони чи були дуже великими, простиралися, наприклад, від Херсонеса до Танаіса, чи дуже малими, що ледь зосереджувалися в самому місті. Місто Пантікапей само було часто батьком колоній, а також і центральним органом усього близького до нього життя. Можна думати, що тут існував визначений державний лад з першої половини VI в. до Р.Х., але який, важко сказати; може бути, це керування носило характер комерційно-колонізаторської компанії, але можна думати, що почуття самозбереження змусило древні громади об'єднатися в союзи і керуватися через виборні особи. За аналогією з іншими грецькими містами можна думати, що тут було побудоване керування по типу "міста-держави" з демократичними тенденціями. В другій чверті V ст. на Боспорі затверджується типова тиранія, близька до сиракузського типу й у різних обставинах різної сили. Вона безперервно існує близько 700 років (з V ст. до Р.Х. по IV ст. по Р.Х.). Блаватський В.Д. Розкопки Пантикапея // МІА, М., 1962. - № 103. – С. 61.

Першими правителями, як говорить Діодор Сіцилійський, були в продовження 40 років "археанактіди". Тільки з початку V ст. державний устрій чорноморських колоній можна вважати ясним. З 438 р. до Р.Х. на чолі керування Боспором стоїть до кінця I століття до Р.Х. Фракійський кондотьєр, як це було потім у Пергамі, запрошений зі своєю дружиною для захисту країни від варварів. Подібні запрошення найманців були в