Винятково добре еллінські міста представлені в Криму . Найдавніші з них — Керкінітіда (у чорті нинішньої Євпаторії) і Пантікапей (сучасна Керч), більш пізнього часу — Херсонес (територія сучасного Севастополя).

Місто Херсонес проіснувало біля двох тисяч років — з 5 ст. до н.е. до першої половини 15 ст. н.е. Добре збереглися могутні фортечні стіни і вежі, міські ворота III ст. до н.е., залишки античного театру (111—11 ст. до н. е. — IV ст. н.е.). Розкопками розкриті вулиці і квартали з дворами, колодязями, житловими і суспільними будинками. Звертають на себе увагу такі будівлі, як вежа Зенона, хрестоподібний храм з мозаїчною підлогою, васильки VІ-Х ст., крещальня VI-VII ст., дома XII-XIII ст. і ін. Із творами мистецтва, із предметами побуту знайомить експозиція музею-заповідника. Крим. – Сімферополь: “Таврія”, 1979. – С. 83-84.

Хора (сільськогосподарська округа) Херсонеської держави простиралася уздовж західного узбережжя Криму на багато кілометрів. Археологами досліджені тут такі городища, як Чайка, Південно-Донузлавське, Беляус, Гарпанчи, Панське, Калос-Лімен (Прекрасна гавань). Примітна хора і незвичайними пам'ятниками — земельними наділами, античною системою полів, що на такому великому просторі відома лише в Криму й в Італії.

Вісім сторіч проіснувало місто Пантікапей — столиця Боспорського царства (заснований греками близько 575 р. до н.е.). Акрополь його — укріплена частина, релігійно-політичний центр — знаходився на вершині гори Мітрідат. При розкопках знайдені уламки колон і статуй, досліджені житлові будинки і господарські будівлі, ремісничі майстерні. Місто мало подвійну лінію оборонних стін і веж висотою до 7—10 м і товщиною до 2,5 м. Від древньої боспорської столиці дещо вціліло. Нині можна оглянути залишки пританея — будинку міської влади. Довжина пританея складала 30 м, а ширина 15 м; дворик, що примикав до будинку, був оточений колонадою доричного ордера. Там само. – С. 86.

У 4 км від Пантікапея, на скелястому мисі північної частини Пантікапейської бухти, знаходилося інше боспорське місто — Мірмекій (середина VI ст. до н.е. — III ст. н.е.). Місто було обнесено могутньою оборонною стіною (товщиною до 2,5 м). У центральній його частині розкопані залишки жител і стіни великого суспільного будинку III ст. до н.е., рибозасольні ванни, виноробки III ст. до н. е. У скелях над морем розташовувалися склепи, в одному з них знайдений саркофаг, прикрашений скульптурними рельєфами.

У безпосередній близькості від Пантікапея (здебільшого на березі Керченської протоки) ще кілька античних городищ: Парфеній (на ньому зібраний різноманітний і цікавий археологічний матеріал), Порфмій (з акрополем на вершині пагорба, інколи був оточений могутніми оборонними стінами), Ілурат (юрод-міцність, можна оглянути руїни оборонних стін і веж, міські квартали з житловими будинками, вулицями, водостоками), Тірітака (залишки оборонних стін і вал, будинок VI ст. до н.е., будівлі ранньосередньовічного часу — християнський храм VI ст. н.е. і т.д.), Німфей (крім залишків древньої оборонної стіни, інтерес представляють відкриті археологами кам'яні будинки VI-V ст. до н.е., святилище Демстри, що проіснувало близько 400 років, господарські будівлі й ін.). Трохи віддалік від сучасної Керчі (у 43 км до півдня від неї, у підніжжя гори Опук) розташоване городище Кіммерік (VI ст. до н.е. — III ст. н. э.), що було торговим портом Боспорського царства. На захід городища знаходиться Узупларське озеро, до якого примикає так називаний Узупларський (Аккозський) рів і вал. У стародавності це могутнє оборонне спорудження, зведене для захисту держави від кочівників, перетинало Керченський півострів з півночі на південь, від Азовського до Чорного моря. Крим. – Сімферополь: “Таврія”, 1979. – С. 87-88.

Світовою славою користаються твори боспорського мистецтва: знаменитий склеп Деметри, чудові надгробні рельєфи (деякі з зображеннями, іменами, епітафіями), пам'ятники зодчества — Царський і Мелек-Чесменський кургани, зразки круглої скульптури .

Починаючи від заходу першої з грецьких кольоній на Чорноморському узбережжі з’явилася Тіра, на місці теперішнього Акермана, на Дністровому лимані; стара її назва була Офіуса („Зміїна”), потім названа вона Тірою від імені ріки, мешканці звались Тірянами ( ФхсбнпЯ ).

На тім же лимані, насупроти Тіри лежало інше, менш значне місто, відоме теж від IV в. - Ніконіон. Далі на схід, між Дністром і Дніпром - порт Ісіаків (як думають, на місці Одеси), порт Істрян і Одес або Ордес (на схід від теперішньої Одеси).

Ольвія лежала при лимані Гіпаніса-Бога, на правому боці, коло сучасного села Парутина-Ілінського. Ольвія і Пантікапей були найславніші мілетські колонії на узбережжі. Систематичні розкопки, розпочаті останніми роками, викрили сліди початкових земельних укріплень, котрі заступалися кам’яними мурами. Старі мури дуже гарної будови V-IV ст. незвичайно сильні, до 3 метрів в глибину, і будовані дуже солідно і багато, обложені гарно витесаним камінням, свідчать не тільки про оборонність, але й заможність і багатство міста.

Недавно за указом Президента України Леоніда Кучми було оголошено про надання Державному історико-археологічному музею - заповіднику "Ольвія" статусу національного.

Ольвія була заснована раніше від Херсонеса. На відміну від останнього, її існування закінчилося в IV столітті нашої ери, тому Ольвія не мала більш пізнього нашарування, що забезпечило добре збереження її давньогрецьких культурних шарів на великій площі. Площа музею "Ольвія" - залишків городища і некрополя - близько 270 гектарів. До заповідника також входять 23,6 гектара території острова Березань, де знаходилося найдавніше античне поселення в Північному Причорномор'ї, засноване ще в VII столітті до нашої ери.

Для фінансування цієї пам'ятки має бути окремий