Національний парк Замбезі, що має площу 560 кв. км розташований у 6 км вище за течією від водоспада Вікторія, на берегах річки Замбезі. Тут, серед безкраїх саван та прибережних лісів, мешкають слони, рідкісні білі носороги, буйволи, бабуїни, зебри, куду, імпала, леви і навіть леопарди.

На околиці Вік-Фолса на Ріверсайд-Драйв, росте один з найбільших у Зімбабве баобабів. Його вік сягає від 1000 до 1500 років, діаметр 16 м, а висота 20 м. Взагалі в країні нараховується понад 200 подібних баобабів Корочанцев В. А. Бой тамтамов будит мечту. – М.: Мысль, 1987. – С. 22. .

Яскравим прикладом зімбабвійської савани є національний парк Мана-Пулс. З липня по жовтень, коли наступає сезон дощів, оживає жовто-коричнева земля Заморожуюча здійнявшаяся з попелу савана, багатолика – від пустошів, вкритих деінде безлистими чагарниками та акаціями до пишно квітучих африканських просторів. Тут зустрічаються антилопи, леви, мавпи, декілька видів жираф та зебри Асоян Б. Р. Всё ещё удивительная Африка. – М.: Мысль, 1987. – С. 41. .

Найбільшою твариною континенту є африканський слон. На жаль його бивні користуються великою популярністю у браконьєрів, тому уряд країни створив національний парк Хванге, біля міста з такою самою назвою. Тут слони себе дуже гарно почувають, тим паче, що відстріл тварин карається законом. За таких умов, популяція африканських слонів зростає. Крізь парк зроблені спеціальні маршрути сафарі. Зараз цей термін більш означає – прогулянка парком, ніж охота.

Флора та фауна національних парків, тісно пов’язана з господарською діяльністю народів шона та матабеле, що займаються скотарством. Особливу небезпеку для природи сван, складає крупна рогата худоба.

На півдні Зімбабве у долині річки Лімпопо, землі вкриті вологими тропічними лісами. Їх смуги тягнуться звідси до східних схилів гір Ін’янга. В заростях багатоярусних дерев мешкають різноманітні птахи, велика кількість папуг. Така природа послужила чудовою домівкою для мавп.

Ґрунти вологих тропічних лісів не родючі. Лише самий верхній шар ґрунту товщиною два-три сантиметра живить рослинність. Чагарники та високі трави навчились задовольнятися споживними речовинами, що їх добувають з тонкого ґрунтового килиму, вкриваючи тверді кам’яні породи. Дерева ж здобувають основні елементи харчування не з ґрунтів, а через листя, якого не в змозі лишити їх навіть хльосткі зливи з вітрами, змітаючими все на своєму шляху. До недавна, тропічні ліси Зімбабве масово йшли на заготівлю деревини. На вирубках земля швидко пересихала, дощі, що не зустрічали опору, змивали родючий шар ґрунтів у річки, а сонце пересушувало незахищену поверхню. Вирубування тропічних лісів порушували біосферу, що склалася за мільйони років у цьому регіоні. На сьогодення створення національних парків на території країни значно поліпшило умови існування флори та фауни, але слабкий економічний розвиток Зімбабве і низький загальний рівень освіти населення не дає змоги повністю вирішувати серйозні екологічні питання.

Безперечним багатством Зімбабве є доволі густа мережа річок, хоча багато з них пересихають на протязі року та поповнюються лише у сезон дощів, або перетворюються на болота. Для річок країни характерна наявність порогів та мала кількість риби, що зумовлено посушливим кліматом. Річка Сабі живиться водами Індійського океану, проте інші чисельні річки є притоками Замбезі на півночі та Лімпопо на півдні – головні водні судини Зімбабве. На півночі країни розташоване велике водосховище Каріба, яке значно покращує живлення територій Парки Африки: Путівник. – М.: Ле Пті Ф’юте, 1997. – С. 214.. На думку автора, природний потенціал країни, особливо такі пам’ятки природи як Вікторія-Фолс, є дуже цікавими у туристичному відношенні і в майбутньому здатні допомогти Зімбабве посісти чинне місце серед інших африканських країн.

2.2. Історико-культурні пам’ятки та особливості країни

На розвиток культури Зімбабве, вплинула його нелегка історична доля, пов’язана з постійною боротьбою. Впродовж десятиріч відбулось змішання європейських та африканських традицій, проте народи шона та матабеле зуміли зберегти свою культурну індивідуальність та неповторність.

Руїни Зімбабве – величезний, вражаючий комплекс кам’яних споруд. Навіть сьогодні помітна архітектурна майстерність невідомих будівельників, що спорудили фортецю на базальтових скелях та кам’яне місто у їх підніжжя.

За потрійним валом товстих стін “великого будинку” ховаються споруди, смисл яких досі не з’ясований. Це поперед всього суцільна конусоподібна башта, складена з невеличкого каміння. Її висота – одинадцять метрів, а діаметр основи – шість метрів. Розкопки оголили рештки ще більш давніх мурів і фундаментів будинків. Руїни Великого Зімбабве бачили багато битв. Неподалік від фортеці за невисокою огорожею можна побачити широку кам’яну плиту. Тут поховані члени Шан ганського патруля білих завойовників, що загинули у битві з африканцями, які захищали свою землю.

Першим з європейців руїни побачив мисливець Адам Рендерс у 1868 р. Три роки по тому він вказав дорогу до руїн геологу Карлу Мауху, який вперше дослідив і описав Велике Зімбабве Ионина Н. А. 100 великих чудес света. – М.: Вече, 2002. – С. 307. .

Деякі дослідники стверджували, що між Лімпопо і Замбезі знаходились легендарні копі царя Соломона та фортеця Зімбабве була збудована між другим і першим тисячоліттям до нашої доби для захисту рудників від місцевих племен.

Дослідники вважали, що “споруда будувалась по декількох кривих лініях, радіус