спільноти петрофільних видів, що зустрічаються на виходах кристалічних порід, розсипах пісковиків та стінках льодяникових котлів. Скельні едатопи багаті на рідкісні види та повинні гарно охоронятись. На кальцієвих субстратах домінують кам’яноломка метільчата, та родіола рожева – “золотий корінь”, на кислих породах переважають першоквіт малий, ожика альпійська, селезеночник альпійський. Тут також ростуть кам’яноломки – карпатська та моховидна, гвоздика тонколистяна та карпатська, горечавки Коха і піренейський, тисячолистяник Шура, вітрениця нарцисоквіткова, скабіоза блисковита, трищєтинник альпійський, белардиохлоа фіолетова, першоквіт Галлера, чагарникові іви – сітчата, трав’яна, списоподібна. Івові шпалерні спільноти – це релікти льодяникової епохи, що дійшли до нас і підлягають абсолютній охороні. Чагарникові спільноти взагалі займають значні площі в рослинному покриві альпійської смуги. Поперед всього це чорничники, голубичники, зарості водяники на місті зведених первинних спільнот. Найбільш вітровдарні схили з блідими мілкими грунтами в умовах фізеологічної посушливості (тобто при існуванні вологи, але у важкодоступній для рослин формі) займають дуже рідкісні для Українських Карпат, відомі тільки в Чорногорах, спільноти луазелеулрій плазуючих. В наслідок пристосування до крайніх умов життя у багатьох високогірних та арктичних видів утворилась специфічна життєва форма – шпалера. В більш піднятих гірських системах, особливо в аридній зоні, рослини-шпалери мають широке розповсюдження, але у Карпатах, при порівняно м’якому кліматі, їх небагато. Лауземурія – один з небагатьох представників шпалерних чагарників – дуже декоративна, утворює килими з темно-зелених дрібних листів, вкриті зірочками світло-рожевих квітів.
КНПП – одна з найбільш багатих у флористичному відношенні територій України, що охороняється, де 94 родини флори Заповедники СССР. Заповедники Украины и Молдавии. – М.: Мысль, 1987. – С. 360. парка включає більш 1100 видів судинних рослин, що складає 55% усього видового складу флори Українських Карпат. Родини флори по зменшенню кількості видів у них можна розмістити у спадний ряд, але найбільш численні лише декілька родин: складноквітні – 164, злаки – 99, осикові – 56, розоквитні – 55, поричникові – 47, гвоздичні – 46, бобові – 41, мотикові – 40, хрестоквитні – 39, губоквітні – 38. У флорі тут володарюють молоді в еволюційному відношенні представники покритонасінних. Більш старовинні типи – плауноподібні, хвощеподібні, папоротникові разом з голонасінними складають лише 4% флори. Проте саме їх надходження, особливості будови та систематична ізольованість – причини, внаслідок яких багато з них потрібно охороняти, а саме, всі види плазунів, хвощ великий та зимуючий, гроздовники багатороздільний та напівмісячний, вужовник звичайний, дербянку колоскову, страусопер, листовник звичайний, багаторядник списоподібний, сосну кедрову європейську та ін.
Найчисленніший - відділ покритонасінних. В його складі багато систематично і географічно ізольованих видів, що заслуговують на охорону, наприклад, види родини борець, а серед них борець Жакена з жовтими квітками (борці переважно мають сині або фіолетові квітки), княжник, купальниця, лютик татранський, бородник Прейса, родіола, види родини кам’яноломки, линея бореальна, вовчеягідник, горечавки, ятришникові та ін.
Географічне розповсюдження видів флори – один з критеріїв оцінки ступеня їх рідкісності та наукової цінності. Так, в КНПП абсолютній охороні повинні належати види арктоальпійського, альпійського і монтанного (гірського) елементів, що утворилися ще в третичний період, пережили зльодиніння на незайнятих льодом південних схилах чи в схованках і звідти після таяння льоду піднявшися високо в гори, займаючи загублені до того території.
Проте особливої уваги заслуговує група гірських видів, що зустрічається тільки у Карпатах, - карпатські ендеміки. Це живі свідки шляхів формування та становлення флори Карпат, тому втрата кожного з них – невідшкодовна втрата для науки. Всього у парку зареєстровано 35 ендемічних видів, серед яких 12 спільнокарпатських ендемів (вечьорниця біла, грушанка карпатська, маолочай карпатський, тоція карпатська, нив’яник Вальдштейна та ін.), лютик карпатський, фіалка відклонена, борщєвик карпатський, кольник Багнера, вівсяниця Порціуса та ін.), а також десять південно-карпатських, що зустрічаються лише в Українських та Східних Румунських Карпатах: дрема сумнівна, медуниця Філярського, щавель карпатський, кольник чотирьохчленний, васильок мармарошський та ін.
Всього на території КНПП росте 125 видів рослин, занесених до Червоної Книги України Герасимчук К. И. Природа украинских Карпат. – Львов: Университет, 1968. – С. 50. , що є рідкісним для карпатського регіону у цілому.
Рослинність – це лише один з компонентів екосистеми, хоч найбільш важливий, що визначає її будову та функціонування.
2.1.1. Тваринний світ
Багатством форм рельєфу, клімату, рослинного світу закономірно зумовлюється різноманіття тваринного світу. За даним одного з найбільших знавців карпатської фауни професора К. А. Татаринова (1973, 1982), територія парку, як і Українські Карпати в цілому, заселена переважно лісовими і лише в незначній мірі – гірсько-альпійськими видами тварин.
Найбільш помітні і звичайні, і хоч не завжди багаточисельні, в лісостеповій смузі – куниця, лісовий кіт, білка, різні мишоподібні гризуни, з птахів – глухарі, сови, дрозди, іволга, дрібні пташки – зяблики, синиці, з плазунів і земноводних – ящірки, вуж, полоз, саламандри, жаби та ін. На місцях лісових вирубок і молодих ялинниках годуються олені, косулі, зустрічаються барсуки, лисиці, ласки. Постійно мешкають в цих лісах вовки. На ділянках старих лісів зустрічається ведмідь, рись, горностай, в ярах та поблизу струмків – кабани Заповедники СССР. Заповедники Украины и Молдавии. – М.: Мысль, 1987. – С. 360. .
У субальпійському поясі Чорногори і Горган, окрім звичайних гірських видів і тварин, що проникають сюди з лісів, зустрічається, хоч і у незначній кількості група рідких гірських і високогірних видів: тритони альпійський і карпатський, беркут, тетеря, бородач-ягнятник, коник гірський, стінолаз,