Пам’ятки дерев’яної архітектури є дуже привабливими для туристів. У м. Яремча знаходиться Михайлівська церква, датована ХVIII ст., та церква св. Іоана Милостивого, що має дзвіницю ХVIII ст. Обидві церкви належать гуцульській народній архітектурі. Ще одним витвором гуцульського мистецтва є церква Різдва (ХVIII ст.) у Ворохті, що з 1780 р. перенесена на теперішнє місце з села Яблониця. Її настінні розписи датовані ХIХ ст. О. Зінкевич В. Гула Україна: Путівник. – К.: Смолоскип, 1993. – С. 450.

2.3. Позитивне значення встановлення заповідного режиму.

На території КНПП виокремлювали такі негативні чинники впливу діяльності людини:

Природні екосистеми КНПП у минулому зазнавали антропогенного впливу. У Чорногірському масиві найбільші зміни відбулися внаслідок пасовищного опанування високогірних луків у субальпійський і альпійський рослинних смугах, початок якого датується вже ХVI ст. Особливо активізувався випас в ХIХ-ХХ ст., зумовивши зниження верхньої межі ялинкових лісів на 100-200 м. Сухарюк Д. Д. Мережа науково-пізнавальних стежок // Карпатський заповідник. – Ужгород, 1982. – С. 250. З метою розширення придатних для випаса площ у багатьох випадках випалювалось криволісся сосни гірської та вільхи зеленої. Зміни у структурі хвойних порід – ясеня, липи, тису ягідного, ялинки, пихти, кедру. В наслідок кедр зник повністю, зменшилась площа інших хвойних порід. Під впливом випасення в субальпійській смузі було знищено криволісся вільхи зеленої і бука, знизилась на 50-100 м і верхня межа лісу.

Треба відмітити, що після встановлення заповідного режиму у тих місцях, де було припинено випасання худоби, ялинка поновлюється доволі добре. Тому процес відновлення верхньої межі ялинкових лісів відбувається порівняно швидко. Бук більш чутливий до екстремальних температур на верхній межі лісів, тому відновлюється він дуже повільно. Також повільно відновлюється після знищення криволісся.

Введення заповідного режиму стабілізувало збереження місць розповсюдження цілого ряду ендемічних та господарсько цінних видів тварин що сприяє збереженню зоогенофонду КНПП. Особливо це стосується дрібних та малорухомих форм, які не здійснюють суттєвих міграцій (ряд амфібій, ескулапів полоз, частково глухар, лісова куниця та ін.). Разом з тим порівняно невеликі площі, відведені під заповідник, та його “острівний” характер, відсутність у межах заповідника суттєвих

ділянок у субальпійській і альпійській смугах не дозволяє тримати під цілорічним контролем та забезпечувати постійну охорону багатьох крупних тварин, що здійснюють кормові міграції (крупні хижаки, копитні та ін.). І зовсім не забезпечується охорона тварин, пов’язаних з верхніми безлісовими смугами (тетеря, альпійська завирушка, снігова польовка).

Місце для національного парку вибране не випадково. Він розташований на екологічно чистій землі. Особливий дар його природи - це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою і слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національного парку. Природні умови сприяють і розвиткові тут гірського спорту. Храм природи парку дарує всім відпочинок і радість, їх вони можуть отримати, подорожуючи по мережі еколого-пізнавальних стежок. Це живий музей природи, невичерпне джерело енергії, наснаги і всього прекрасного для душі.

3. Характеристика туристичного потенціалу КНПП.

3.1. Основні етапи розвитку туристичної діяльності.

Історія початку туристичного освоєння Чорногори сягає кінця ХVII ст., коли у періодичній пресі та наукових збірках з’явились перші описи як науковців, так і просто аматорів мандрівок. Починаючи з 70-х рр. ХIХ ст., Заповедники СССР. Заповедники Украины и Молдавии. – М.: Мысль, 1987. – С. 360. у Чорногорі закладаються захистки для туристів, там поширюють свою роботу різноманітні туристичні товариства, насамперед Коломийський і Станіславський відділи польського Товариства Татранського (з 1876 р.), дещо пізніше – рахівський відділ Клубу чехословацьких туристів, український Карпатський Лешетарський Клуб (з 1907 р.) та ін. Починаючи з кінця ХIХ ст. і до нашого часу, для Чорногори неодноразово розроблялись системи туристичних маршрутів, у тому числі й по території КНПП; побудовано ряд туристичних захистків, турбаз і готелів. Слід також зазначити, що у зв’язку із загальною економічною кризою в Україні ці притулки для туристів на даний час заповнені лише частково й багато з них не є рентабельними.

3.2. Використання туристичних осередків на території КНПП.

У порівнянні з найбільш доступними до великих міст (Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород) масивами Українських Карпат, якими є Бескиди, Покутсько-Буковинські Карпати та вулканічний хребет, Чорногора є найбільш віддаленою. Приїжджаючи до Чорногори відпочиваючі орієнтуються на наступні місця перебування: а) турбази та готелі; б) помешкання у приватних осіб; ночівля в наметах. Посилення економічної кризи та пов’язана з ним дорожнеча транспортних і готельних послуг, з однієї сторони, сприяє зменшенню рекреаційного

пресу на Чорногори, що у плані збереження біологічного різноманіття є безумовно позитивним явищем, з іншої – призводить до занепаду рекреаційного господарства гуцульського краю, що, у свою чергу, спричиняє скорочення робочих місць і посилення такого несприятливого соціального фактора, як безробіття, оскільки в силу історичних обставин протягом тривалого часу значна частка населення була прямо чи опосередковано задіяна у сфері рекреаційного господарства. Разом з цим, тарифи рекреаційного господарства на даний час є більш доступними для іноземних туристів з країн з вищим рівнем соціально-економічного розвитку, що