Великі сподівання грецької туристичної індустрії нині пов’язані з першою Олімпіадою нового століття, яка відбудеться в Афінах у 2004 році та вже зумовила сплеск інтересу до Греції. Програма “Афіни – 2004” значно збільшує потенціал туризму, який нині є нереалізованим. Резерви також є в інших якісних видах туризму Ї культурному, релігійному, активному, дитячому, лікувальному та агротуризмі.

Згідно міжнародним дослідженням, в коло проблем грецької туристичної індустрії нині входять недостатній розвиток нових перспективних видів туризму, низький рівень його просування на нові ринки, висока частка низько бюджетного туризму, залежність від стану сусідніх ринків.

У категорії курортного та лікувального туризму, найбільш цікавого для перспективних інвестицій, Греція має близько 20 курортів на теплових та мінеральних джерелах, 3 великих центри таласотерапії, з них 2 на Криті та один в Аттиці. В країні 62 гірських курорти та 16 лижних центрів.

Культурний туризм представлений в Греції як ніде повно. Це, зокрема, 83 музеї, біля 10 тис так званих традиційних Ї історичних пам’яток; 64 археологічні дільниці, відкриті для публіки, а також центри, що представляють всі види мистецтва Ї від класичного до народного.

Крім того, країна знаходиться у двадцятці країн, активно задіяних у конгресному туризмі. Конгрес – центри та ділові центри готелів можуть прийняти 12 тис осіб. Інфраструктура морського туризму включає 40 портів.

“Повітряне господарство” Греції має 5 міжнародних аеропортів. Крім того, 22 регіональних аеропорти використовуються для регулярних та чартерних рейсів. За даними Національного статистичного агентства, через них проходить біля 77 % в’їздного туристичного потоку. На період 1996 – 2001 років був прийнятий 5-ти річний план модернізації та розвитку інфраструктури аеропортів, який владою визнається виконаним. Аналогічна робота розгорнута у готельній сфері.

В Греції існує чотири поля для гольфу, що відповідають міжнародним стандартам. В межах програми розвитку гольф – туризму, розрахованої на 3 роки, проводиться опанування дільниць для 23 нових полей. Планується створення центрів верхової їзди. Ведеться будівництво центрів активного відпочинку Ї 6 водних парків на Криті, Міконосі, Корфу та в Коринфі на Пелопонесі.

2.3. Аналіз видових субринків (види туризму) в Європі

Існують різні підходи до класифікації туризму: за значенням, характеру організації; суспільній функції та технології; за тривалістю подорожей; інтенсивності туристичних потоків; віку учасників; за соціальними групами; в залежності від способу пересування тощо.

Так, наприклад, в залежності від цілей поїздок туризм можна поділити на: 1) лікувально – оздоровчий; 2) спортивний, що включав водний, піший, гірськолижний, велосипедний, автомобільний, альпінізм тощо; 3) пізнавальний; 4) спеціалізований Ї діловий, фестивальний, релігійний; 5) екотуризм; 6) сільський туризм Ї рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на “екологічний тиск” у містах. Цей вид туризму набуває все більшого поширення в розвинених країнах.

Крім того, існує багато типів змішаних видів турів: пізнавально – ділові; рекреаційно – пізнавальні тощо. Розглянемо окремі види туризму, які найбільш поширені в Європі.

Автобусні подорожі на європейському туристичному ринку

Автобусні подорожі є порівняно молодим видом туризму. Початок його розвитку можна віднести до 70- х років, коли було створено першу міжнародну лінію автобусного обслуговування Лондон Ї Дублін Ї Голуей, організатором якої була ірландська фірма “СІЕ”.

Автобусні подорожі є одним з найдешевших видів туризму в Європі, і є доступним для широких верств населення, тому головним фактором, який впливає на продаж автобусних турів, виступає ціна, за ній йдуть якість обслуговування, імідж фірми, що пропонує тур, витрати часу тощо.

У 1986 р. було сформовано раду “Євроліній”, куди ввійшли 33 європейські партнери. Зараз вона обслуговує 250 маршрутів по всій Європі. З 1992 року “Євроліній” стали працювати і в Східній Європі. В принципі в Європі існує три види автобусного туризму: 1) подорожі на рейсових автобусах у відповідності з розкладом та по фіксованим маршрутам; 2) подорожі на “човникових” автобусах; 3) спеціальні рейси, які включають цілий спектр різноманітних послуг. Протягом всієї подорожі група використовує один і той же автобус. Після закінчення подорожі група повертається на місце відправлення.

В окрему групу виділяють внутрішній туризм та подорожі протягом дня з різними цілями (екскурсії протягом дня., обслуговування аеропортів тощо). Тенденція попиту на ринку міжнародного автобусного туризму наведена в Таблиці 2.7. (додаток Б).

Як видно з даний таблиці, більше всього використовуються автобуси в Іспанії. Данії та Італії. Найменше Ї у Франції.

Ринок річкових круїзів в Європі

Річковий туризм є ідеальним засобом для ознайомлення з Європою. Даний туристичний продукт має певні труднощі у завоюванні широкого ринку, головна з яких Ї висока ціна. Однак, не дивлячись на це, він досить добре просувається на європейському туристичному ринку і попит на нього зростає. Основними споживачами річкових круїзів є особи літнього віку. Основну частку клієнтів річкових круїзів становлять американці, французи, німці, швейцарці, голландці.

Річкові круїзи різноманітні за протяжністю, тривалістю маршрутів, тематиці. Як правило, пропонуються круїзи від 7 до 15 днів. Наявні пізнавальні, спортивні, гастрономічні круїзи, по місцях виноробства тощо.

Головними річками, по яких організуються круїзи в Європі, є Дунай, Рейн, Сена, Рона, Ельба, канал Майн – Дунай, по якому можна потрапити через Франкфурт – на – Майні до Вени.

Яхтінг та інші водні види відпочинку

Статистичні дані Міжнародної ради асоціацій морської індустрії показують, що щороку промисловість випускає 750 тис прогулочний судів. Половина цих судів випускається в США, Канада