Структура в’їздного та виїзного туризму в Криму має позитивне сальдо 144,9 тис. осіб, що на 10 % вище порівняно з попереднім періодом.

Порівняльний аналіз основних показників туристичної галузі свідчить про те, що значна частка реалізації туристичних послуг зберігається за туристичними підприємствами, які мають власну базу розташування Ї близько 64 %.

Слід відмітити особливості інфраструктури Кримського регіону, діяльність якої спрямована, в тому числі на створення рекреаційних послуг. Так, транспортна система включає наступні види: залізничний, автомобільний, авіаційний, морський, тролейбусний та трамвайний, має технічні можливості з доставки в регіон та перевезенню всередині нього рекреантів.

Агропромисловий комплекс виробляє всі основні продукти харчування, включаючи їх переробку. Торгівельна мережа Криму об’єднує близько 7 тис підприємств різних форм власності. Будівельний комплекс Криму має достатньо розвинену матеріально – технічну базу та кадровий потенціал та здатний виконувати необхідний обсяг робіт по зведенню рекреаційних об’єктів різних видів, забезпечуючи високу якість, використовуючи місцеві матеріали. Місцева промисловість Криму випускає широкий спектр товарів широкого вжитку та рекреаційного значення (меблі, товари для відпочинку. Туризму, спортивних занять, одяг тощо).

Аналіз наведених характеристик Криму дозволяє зробити висновок про наявність усього комплексу умов, що визначають пріоритетність рекреаційної сфери в економіці регіону.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що ринок туристичних послуг в Україні розвивається і в подальшому Україна, з її унікальними природними ресурсами зможе претендувати на заняття чільного місця в туристичному ринку Східної Європи.

3.2. Проблеми розвитку туристичного ринку в Україні

Не дивлячись на той факт, що Україна має значні можливості для розвитку туристичної та рекреаційної галузі, розширення співробітництва у даній сфері, даний (туристичний) потенціал в країні реалізується недостатньо. В України донині немає повноцінної, адаптованої до ринкових умов державної політики розвитку вітчизняного туризму, підвищення його економічної ефективності та пізнавальної цінності.

Бракує кваліфікованих кадрів для роботи в цій новій для нас сфері, держава, по суті, втратила контроль за її розвитком та регулюванням діяльності.

Наступне десятиріччя має стати періодом рішучого перелому в ставленні до туристично – рекреаційної галузі, переходу у веденні цього господарства на ринкові рейки з урахуванням досвіду держав Ї лідерів у цій сфері.

В України нині гострими проблемами залишаються:

1. Недостатній розвиток агротуристичного продукту та його повільне просування на національному та міжнародному туристичному ринку. Збагачення та урізноманітнення відпочинкових пропозицій на селі, підвищення рівня комфорту агроосель, посилення інформаційно-рекламної діяльності у галузі сільського туризму є сьогодні пріоритетними напрямками його розвитку.

Становлення сільського туризму на ринку послуг України стримується відсутністю господарських механізмів залучення клієнтів на відпочинок у сільську місцевість. Цікавими у цьому плані є напрацювання щодо створення кооперативів з сільського туризму у Криму та інформаційно-маркетингової агенції у Львівській області, які можуть виступити посередницькими структурами для залучення гостей у агрооселі.

В умовах дефіциту бюджетних та власних коштів туристичних організацій на розвиток, перспективним є розвиток агротуризму, основаного на використанні житлового сектору сільських мешканців. Цей вид туризму добре зарекомендував себе в країнах Східної та Центральної Європи, має добре організовані структури та користується підтримкою уряду та місцевих органів влади.

Розвиток сільського туризму дасть можливість значно збільшити приток туристів в країну без державних капітальних вкладень та буде стимулювати підтримку, а потім Ї і розвиток соціальної сфери села та підприємництва та, в певному ступені, Ї розвиток суспільного сільськогосподарського та переробного виробництва.

2. Неконкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг рекреаційного комплексу, що склався в Криму.

Гірський та передгірський Крим та його узбережжя мають сприятливі умови для розвитку всіх форм рекреаційної діяльності, і, перш за все, туризму. Однак нині дана сфера знаходиться у стані стагнації. Це пояснюється вкрай високими цінами на рекреаційні послуги та низькою заробітною платою потенційних туристів.

Рекреація, поряд із сільським господарством, повинна стати стрижневою галуззю республіки. В перспективі першочерговому інвестуванню повинна підлягати саме дана галузь економіки.

Територіальна та функціональна форми організації рекреаційної діяльності, що склалися в Криму, зовсім неконкуп-рентноспроможні на світовому ринку. Іноземні туристи високорозвинених країн надають епервагу відвідувати дорогі високо комфортабельні курорти середземноморських країн, залишаючи в цих країнах значну частину своєї готівки. Лише незначна частина її Ї біля 0,3 % Ї сідає в Криму. Ці надходження можна значно збільшити, якщо організувати систему туризму на рівні світових стандартів.

3. Нерозвиненість інфраструктури туристичного ринку Криму, необхідної для розвитку активних видів туризму;

4. Нерозвиненість водного туризму в Криму внаслідок недостатньої кількості та якості туристичних об’єктів на воді;

5. Для іноземних туристів Україна поки що залишається досить дорогою країною. Якщо порахувати, що вартість проживання в готелі та харчування становлять біля 40 дол США в день для групового туризму, а віза Ї 120 дол США (тобто дорівнює вартості 3 днів проживання). Саме висока вартість візи найчастіше зумовлює рішення потенційного іноземного туриста відмовитися від подорожі в Україну.

До того ж рівень обслуговування у готелях не відповідає прийнятому у світі рівню. Наприклад, незадовільний стан номерів у готелях, відсутність кондиціонерів тощо за умови високої вартості Ї на рівні цін у Парижі. Процеси вдосконалення у готелях протікають досить повільно.

За даними асоціації готелів України, нині з існуючих у 1990 році 2120 готелів функціонує 1341. при цьому, 50 % бувши радянських готелів є нерентабельними, багато з них “виживають” за допомогою нецільової здачі в оренду своїх приміщень.

До причин, що зумовили такий стан справ у готельному бізнесі,